Вікіпедія

Битва під Нападівкою

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Битва під Нападівкою — бої польського 45-го полку піхоти підполк. Міхала Баєра проти радянської 6-ї кавалерійської дивізії під час Київської операції Польсько-радянської війни.

Битва під Нападівкою
Польсько-радянська війна
Адам Пржибильський, Польська війна 1918—1921[1]
Адам Пржибильський, Польська війна 1918—1921[1]
Адам Пржибильський, Польська війна 1918—1921[1]
Дата: 31 травня 1920 року
Місце: Нападівка
Результат: Перемога поляків
Сторони
РСФРР Польща
Командувачі
Міхал Баєр
Військові сили
45-й піхотний полк 6-та кавалерійська дивізія
Мечислав Бернацький Дії кінної армії Будення в польсько-російській кампанії 1920 р.[2]

Генеза

ред.

25 квітня розпочався польський наступ на Україну[3]. Наступальна операція польських військ, проведена в два етапи, завершилася вражаючим успіхом. 7 травня практично без бою був захоплений Київ[4], і одразу після його захоплення командування 3-ї армії створило на східному березі Дніпра розгалужений передовий плацдарм[3]. Окупація Києва та створення плацдарму завершили польський наступ на Україну[5].

Після завершення наступу більшість польських частин, що брали участь у ньому, організували оборону, зайнявши найважливіші комунікаційні вузли та окремі міста[6]. Фронт стабілізувався на лінії від Прип'яті, вздовж Дніпра, через Білу Церкву, Сквиру, Липовець, Брацлав, Вапнярку до Яруги на Дністрі. 3-я армія займала ділянку від Прип'яті до Сквири, а фронт 6-ї армії проходив від Сквири до Дністра[1].

26 травня 1-ша кінна армія Семена Будьонного атакувала польські оборонні рубежі. 13-та піхотна дивізія 6-ї армії була атакована, коли її частини частково рухалися, намагаючись покращити позиції та зайняти більш зручні позиції на річках Рось та Роська[7].

Бойові підрозділи

ред.
Одиниця Командир Підпорядкування
  Військо Польське
командування 13-ї піхотної дивізії полковник Францішек Паулік 6-а армія
⇒ 45-й піхотний полк Підполковник Міхал Баєр 13-та піхотна дивізія
⇒ 50-й піхотний полк Майор Зигмунт Полак
  Червона армія
командування 1-ї Кінної армії Семен Будьонний Південний фронт Захід
⇒ 6 кавалерійська дивізія Йосип Апанасенко 1-ша кінна армія

Бої під Нападівкою

ред.

У третій декаді травня 45-й піхотний полк підполк. Міхалf Баєрf створив чотири «вузли оборони»: біля села Скитки, на південь від села Росоша, на схід від Нападівки та в Ліповці. На правому крилі полк взаємодіяв з частинами 18-ї піхотної дивізії, дислокованої в Гордийівці, а на лівому крилі свої точки опору розгорнув 50-й піхотний полк[3]. Команда полку знаходилась у Липовцях[8]. 30 травня радянська кавалерія була помічена на лівому крилі полку, але ще в зоні відповідальності сусіднього 50-го піхотного полку. Командир 45-го піхотного полку підполковник Баєр вирішив направити свій 2-й батальйон, підсилений 2-ю батареєю 13-го полку польової артилерії, до Очеретні з завданням опанувати місто та захистити його крило. Тим часом 50-й піхотний полк уже був розгромлений напередодні під Ново-Животовим і Медівкою, і на польському фронті утворилася сімнадцятикілометрова прогалина, до якої увійшли частини 6-ї кавалерійської дивізії з армії Семена Будьонного[9].

Докладніше: Битва під Новоживотівом

Проте під Погребищем совєти зустріли сильний опір з боку групи підполковника Арнольда Шилінга; вони прямували до Нападівки та Липовця[8]. Командування 45-го піхотного полку, не знаючи загальної обстановки, здійснило свій план наступу[10]. Вранці 31 травня посилений артилерією 2-го батальйону кап. Вінцентій Русецький, вирушили з Нападувки до Очеретні. Пройшовши кілька сотень метрів, помітили радянські колони. Батарея, що супроводжувала батальйон, негайно зайняла позиції на виїзді з дороги з Нападівки на Очеретню і відкрила вогонь, а піхота рушила на тирарах в атаку. Радянська кіннота також йшла в атаку, але її першу атаку було зупинено вогнем артилерії та кулеметів. Під час другої атаки червоноармійців супроводжували тачанки та бронемашина, невідомі бійцям 45-го піхотного полку. Завдяки ефективності польської артилерії цю атаку також було відбито, а бронемашину захопили польські вояки. Одночасно колона радянської кінноти, що йшла берегом Ульянівки, обійшла ліве крило 2-го батальйону й увійшла в Нападівку. Резервна рота батальйону контратакувала і в рукопашному бою вибила противника з міста. Компанію підтримували таборити і полкові штабні канцеляристи[6][2].

У той час III/45-й полк піхоти був атакований у Липовцях кількома ескадронами 6-го ДК, підсиленими бронеавтомобілем. Совітська кавалерія першими силами увійшла до Липовця, але в бою на населених пунктах зазнала значних втрат і була змушена відступити, залишивши два великокаліберних кулемети. Бійці 3-ї роти ОГ атакували та захопили бронемашину[8]. Совітська кавалерія відновила атаку в пішому порядку і знову була відкинута[6]. 3-й батальйон 45-го піхотного полку також вів бої з підрозділом радянської 6-ї піхотної дивізії. На цьому напрямку Червона армія отримала підтримку у вигляді трьох бронепоїздів, а польської артилерії на цьому ділянці не було. Незважаючи на це, III/45 полк піхоти успішно відбив повторні атаки[10].

Бої на всій ділянці оборони 45-го піхотного полку тривали до вечірніх годин. Близько 18:00 частини 6-ї кавалерійської дивізії почали відступ[10][2].

Баланс боїв

ред.

Переможна битва під Нападівкою дозволила ліквідувати прогалину, що залишилася на польському фронті після розгрому 50-го полку піхоти . Кавалерії Семена Будьонного довелося шукати ще одне слабке місце в польському угрупованні. Перемога полку призвела до втрат близько 100 убитими і пораненими, радянські втрати оцінювалися в кілька сотень осіб. Два пошкоджені броньовики потрапили до рук поляків[6].На прапорі польського 45-го прикордонного стрілецького полку піхоти було розміщено назву «Нападівка» та дату «31 травня 1920 року». З цього бою полк використав гасло: «45-й полк не розгромити у відкритому бою»[8].

Посилання

ред.
  1. ↑ а б Przybylski, 1930.
  2. ↑ а б в Biernacki, 1924.
  3. ↑ а б в Odziemkowski, 1998.
  4. ↑ Odziemkowski та Rukkas, 2017.
  5. ↑ Stachiewicz, 1925.
  6. ↑ а б в г Odziemkowski, 2004.
  7. ↑ Cisek, Paduszek та Rawski, 2010.
  8. ↑ а б в г Dąbrowski, 1928.
  9. ↑ Wyszczelski, 2009.
  10. ↑ а б в Wysocki (red.), 2005.

Бібліографія

ред.
  • Biernacki, Mieczysław (1924). Działania Armji Konnej Budiennego w kampanji polsko-rosyjskiej 1920 r. 26 V-20 VI 1920. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Cisek, Janusz (2010). Wojna polsko-sowiecka 1919–1921. Warszawa: Wojskowe Centrum Edukacji Obywatelskiej.
  • Dąbrowski, Jerzy (1928). Zarys historji wojennej 45-go pułku piechoty Strzelców Kresowych. Zarys historii wojennej pułków polskich 1918–1920. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne.
  • Kutrzeba, Tadeusz (1937). Wyprawa kijowska 1920 roku. Warszawa: Gebethner i Wolff.
  • Odziemkowski, Janusz (1998). Leksykon bitew polskich 1914 – 1920. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Ajaks”. ISBN 8385621466.
  • Odziemkowski, Janusz (2004). Leksykon wojny polsko – rosyjskiej 1919 – 1920. Warszawa: Oficyna Wydawnicza „Rytm”. ISBN 8373990968.
  • Odziemkowski, Janusz (2017). Polska – Ukraina 1920. Warszawa: Oficyna Wydawnicza „Volumen”. ISBN 9788364708299.
  • Przybylski, Adam (1930). Wojna polska 1918–1921. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Stachiewicz, Julian (1925). Działania zaczepne 3 armji na Ukrainie. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Tym, Juliusz S. (2020). Operacja zaczepna Wojska Polskiego na Ukrainie (25 kwietnia – 11 maja 1920). Szczecin: Instytut Pamięci Narodowej. Oddział w Szczecinie.
  • Wysocki (red.), Wiesław (2005). Szlakiem oręża polskiego; vademecum miejsc walk i budowli obronnych. Т. 2, „Poza granicami współczesnej Polski”. Warszawa: Wydawnictwo „Gamb”. ISBN 837399050X.
  • Wyszczelski, Lech (2009). Kampania ukraińska 1920 roku. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. ISBN 9788375430660.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Нападівкою