Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Лежить при державній дорозі № 28. Знаходиться за 5 км на схід від адміністративного центру повіту — Сяніка і за 58 км на південь від адміністративного центру воєводства — Ряшева.

ІсторіяРедагувати

Село закріпачене в 1435 р. під назвою Ритарівці. До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.

З середини XIX ст. до 1928 р. фільварком володіла родина Тарнавецьких, опісля — родина Планетів (був нотаріусом).

У 1929 році село нараховувало 367 мешканців. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В селі була дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1900 році. Належала до парафії Вільхівці Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

У 1939 році в селі проживало 440 мешканців, з них 270 українців-грекокатоликів, 95 українців-римокатоликів, 70 поляків і 5 євреїв[2].

10 вересня 1939 р. село захопила південна мотоколона під командуванням Франца Ґайґера, однак уже наприкінці вересня німці передали село Червоній армії відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова. 27 листопада 1939 р. територія включена до новоствореної Дрогобицької області, а 17 січня 1940 р. — до Ліськівського району. В 1940 р. з фільварку зробили колгосп «імені 17 вересня». Вздовж дороги до села зведені бункери «лінії Молотова», руїни яких збереглися досі. В червні 1941 р. село здобуте словацькими військами, загиблі словаки поховані на цвинтарі на околиці села. Цвинтар відкритий тодішнім президентом Словаччини о. Йозефом Тисо. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом і вже через місяць почата насильна мобілізація в Червону армію. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі, а українське населення терором спонукалося до виїзду в СРСР. Тих українців, які не виїхали, в 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі[3] або ув’язнено в концтаборі Явожно, а на їх місце поселили поляків. В 1949 р. поляки зруйнували церкву. Гробниця Тарнавєцького та могили загиблих у вересні 1939 року воїнів збереглися на церковному кладовищі. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква Покрова БогородиціРедагувати

Перша церква у Биківцях, ймовірно, розташовувалась на місці під назвою "церквище" і була заснована в 1626 році. Наступна побудована в 1724 році, на пагорбі біля лісу, за ініціативою греко-католицького священика Антонія Криницького в українському національному стилі і розташовувався біля старого кладовища. Пошкоджена у 1944 артилерійськими снарядами під час військових дій. Була зруйнована, з дозволу місцевої влади, групою мешканців поляків у 1949 році.[4]


ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 418 94 288 36
Жінки 378 79 227 72
Разом 796 173 515 108

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати