Биков Ернест Миколайович

Ерне́ст Микола́йович Би́ков (2 жовтня 1936, Тараща — 25 жовтня 2004, Київ) — український інженер-конструктор. Головний конструктор Київського інституту «Діпромісто». Лауреат Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка (1978), Державної премії Української РСР з архітектури (1990), Державної премії України в галузі архітектури (2013, посмертно).

Биков Ернест Миколайович
Народився	2 жовтня 1936(1936-10-02) Тараща, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер	25 жовтня 2004(2004-10-25) (68 років) Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	конструктор, інженер
Відомий завдяки	український інженер-конструктор
Alma mater	Київський інженерно-будівельний інститут (1959)
Батько	Биков Микола Володимирович
Нагороди	Державна премія України в галузі архітектури Державна премія України в галузі архітектури

Біографія

Могила Ернеста Бикова, Байкове кладовище

Народився 2 жовтня 1936 року в Таращі, в родині кінооператора Миколи Бикова (1909—1945). 1959 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Від 1962 року працював в інституті «Діпромісто», займаючи посади старшого інженера, керівника групи, у 1973—1987 роках — головний спеціаліст-конструктор в архітектурно-планувальній майстерні № 4, від 1987 року — головний інженер, від 1993 року — головний конструктор інституту.

Помер на 69-му році життя 25 жовтня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.67″ пн. ш. 30°30′3.69″ сх. д.).

Творчість

Керував проєктуванням:

• театрів у Житомирі, Дніпропетровську, Луцьку, Хмельницькому, Білій Церкві,
• кінотеатру «Зоряний» в Києві.

Керував реконструкцією Київського академічного театру оперети. Приміщення театру будувалося на початку XX-го століття на благочинні кошти як приміщення Троїцького народного дому.

• 
  Київський кінотеатр «Зоряний», один з проєктів Ернеста Бикова
• 
  Приміщення Троїцького дому (Київський театр оперети).
  Реконструювалось під керівництвом Ернеста Бикова

Брав участь у проєктуванні як один з авторів

• музично-драматичних театрів у Сімферополі, Івано-Франківську, Ужгороді,
• санаторію «Карпати».

Розробив і розв'язав принципові конструктивні проблеми на всіх етапах проектування та будівництва українського музично-драматичного театру в Сімферополі (1970—1976).

Був головним конструктором будівництва нового приміщення Київського театру ляльок.

Нове приміщення Київського театру ляльок

• 
  Стара водонапорна башта у парку
• 
  Нове приміщення Київського театру ляльок
• 
  Нове приміщення Київського театру ляльок
• 
  Стара водонапорна башта у парку

Премії

• 1978 — Державна премія Української РСР імені Тараса Шевченка, разом з архітекторами Санією Афзаметдиновою та Віталієм Юдіним — за Кримський обласний український музично-драматичний театр у Сімферополі.
• 1990 — Державна премія Української РСР з архітектури, разом з архітекторами Борисом Жежеріним, Петром Болюком, Володимиром Булгаковим, Григорієм Заньком, Розою Каразіною, Віталієм Юдіним і художником Станіславом Адаменком — за реконструкцію Державного академічного театру опери і балету УРСР імені Т. Г. Шевченка.
• 2013 — Державна премія України в галузі архітектури (посмертно), разом з архітекторами Володимиром Хромченковим (посмертно), Наталією Штербуль, інженерами-будівельниками Іваном Волощуком, Володимиром Пащаком, Василем Тимковичем — за реконструкцію та реставрацію будівлі Одеського національного академічного театру опери та балету.

Література

• Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 43–44.
• Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6. — С. 56–57.