Адаменко Станіслав Михайлович
Станісла́в Миха́йлович Ада́менко (нар. 31 липня 1949, с. Поташ) — український художник, член Національної спілки художників України (з 1989 року), заслужений художник Української РСР (1990)[1], народний художник України (1994)[2], академік Української академії архітектури (1998), лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990, за реконструкцію Державного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка)[3]. Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1996)[4].
| Станіслав Адаменко | ||||
|---|---|---|---|---|
| При народженні | Станіслав Михайлович Адаменко | |||
| Народження |
31 липня 1949 (74 роки) Поташ, Тальнівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | монументально-декоративне мистецтво | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1975) | |||
| Діяльність | художник | |||
| У шлюбі з | Ралко Марія Олександрівна | |||
| Нагороди |
    | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народився у с. Поташ Тальнівського району Черкаської області. У 1975 році закінчив Київський державний художній інститут, педагог з фаху Н. Б. Чмутіна. Працює в галузі монументально-декоративного мистецтва. Генеральний директор ДП «Проектне бюро Державного управління справами» (з 1998), член архітектурно-містобудівної ради міста Києва.
Основні твори ред.
- Інтер'єр Палацу культури в с. Горбакові Рівненської області (1982)
- Головне фоє у Інституту міжнародних відносин КДУ ім. Т. Шевченка (1986)
- Зал органної та камерної музики у м. Рівному (1987)
- Реконструкція будівлі Національної опери України (у співавторстві, 1987).
- Станція метро «Золоті ворота» (у співавторстві, 1990).
- Реконструкція будівлі Донецького театру опери і балету (у співавторстві, 1994).
- Реконструкція будівлі Палацу культури «Україна» (у співавторстві, 1996)
- Реконструкція будівлі Маріїнського палацу в Києві.
Сім'я ред.
- Дружина: Ралко Марія Олександрівна (нар. 1950) — українська художниця, народний художник України (1994), академік Української академії архітектури (1998), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991).
Зображення ред.
-
Національна опера України імені Тараса Шевченка -
Станція метро «Золоті ворота» -
Національний палац мистецтв «Україна»
Примітки ред.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 10 грудня 1990 року № 544-XII «Про присвоєння тт. Адаменку С. М. і Ралко М. О. почесного звання „Заслужений художник Української РСР“» [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва»
- ↑ Лауреати Лауреати Державної премії України в галузі архітектури з 1988 р. по 2010 р. [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.] / Хто є хто
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 1996 року № 711/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
Посилання ред.
- Адаменко Станіслав Михайлович // Офіційний сайт КОНСХУ.
- Работы украинских художников увидят в Абу-Даби [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.] // ARTinvestment.RU. — 2008. — 29 августа. (рос.)
Джерела ред.
- Адаменко Станіслав Михайлович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 9. — ISBN 5-88500-071-9.
- Адаменко Станіслав Михайлович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 12. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Прядко В. М. Адаменко Станіслав Михайлович [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 175. — ISBN 966-02-2075-8.
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |