Жежерін Борис Петрович

Бори́с Петро́вич Жеже́рін (14 [27] липня 1912(19120727), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1 березня 2006, Київ, Україна) — український радянський архітектор, лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990)[1][2], заслужений архітектор України (1975), почесний член Академії архітектури України (1994).

Жежерін Борис Петрович
Народження 14 (27) липня 1912
Смерть 1 березня 2006(2006-03-01) (93 роки)
Поховання Байкове кладовище
Країна
(підданство)
 СРСР
 Україна
Навчання Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність реставратор, архітектор
Праця в містах Київ і Дніпро
Найважливіші споруди Головний павільйон ВДНГ УРСР, Дніпропетровський театр опери та балету, станція київського метрополітену «Золоті ворота»
Містобудівні проєкти театральні будівлі у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франківську та ін.
Реставрація пам'яток реконструкція Національного академічного театру опери та балету у Києві
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1981
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1946
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Звання
Заслужений архітектор Української РСР
Заслужений архітектор Української РСР
Діти ·Жежерін Вадим Борисович
Автограф
CMNS: Жежерін Борис Петрович у Вікісховищі

Біографія ред.

Борис Жежерін народився в Києві в сім'ї вчителів. Його дід з боку матері, Володимир Сонін, був автором розписів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври та Георгіївської церкви у Києві (зруйнована).

У 1937 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (керівник — В. Г. Заболотний). У 1936—1937 роках під керівництвом архітектора Сергія Григор'єва брав участь у спорудженні будівлі штабу Київського особливого військового округу по вулиці Орджонікідзе, 11 (з 1991 року — будівля Адміністрації Президента України, вул. Банкова, 11). У 1937 році був заарештований та засуджений на 5 років ув'язнення за антирадянську агітацію та пропаганду, звільнений 1942 року. Реабілітований у середині 1950-х років.

У 1943 році добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях Німецько-радянської війни на Курській дузі та у визволенні України. Отримав важке поранення, внаслідок чого був демобілізований, 1944 року повернувся до Києва. Інвалід II групи.

У 1944—1986 роках працював у інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проєкту, керівником архітектурно-планувальної майстерні № 4. Є автором проєктів відбудови Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типових проєктів житлових та громадських будинків (1944—1946). Автор проєкту середньої школи № 48 по вулиці Свердлова (1951), головного корпусу державної дачі в Кончі-Заспі, Головного павільйону ВДНГ УРСР (1951—1957), павільйонів «Будівництво» (1957—1958), «Товари народного споживання» (1970—1971), готелю «Золотий колос» по проспекту 40-річчя Жовтня, 95 у Києві.

У 1956—1987 роках очолював проєктування театральних споруд в Україні. Автор будівель театру опери та балету у Дніпропетровську, музично-драматичних театрів у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франковську, Полтаві, Рівному, Луцьку, Херсоні, Маріуполі, Хмельницькому та ін.

 
Могила Бориса Жежеріна та його дружини, Байкове кладовище

Є автором-керівником проєкту реконструкції будівлі Київського академічного театру опери і балету. Під час реконструкції була здійснена перебудова внутрішньої структури театру, надбудова поверху та сценічної коробки, створений підземний поверх, проведене переобладнання та реставрація театральних приміщень, побудований новий корпус театру по вулиці Лисенка, реконструйовано Театральну площу (1985—1987). Цю роботу у 1990 році було відзначено Державною премією УРСР по архітектурі.

Разом з сином архітектором Вадимом Жежеріним є автором проєкту станції «Золоті ворота» Київського метрополітену (1989), проєкт у 1991 році був відзначений Державною премією УРСР.

Помер на 94-му році життя у Києві 1 березня 2006 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4166611° пн. ш. 30.5017889° сх. д. / 50.4166611; 30.5017889).

Сім'я ред.

Участь у конкурсах ред.

Проєкти ред.

Зображення ред.

Примітки ред.

  1. Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 244. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
  2. Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941 р. по 2007 р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 17 вересня 2013. 
  3. Національний Академічний театр опери та балету Україна. Архів оригіналу за 3 липня 2010. Процитовано 19 травня 2012. 
  4. Культурно-освітні установи Києва. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 19 травня 2012. 
  5. Театри Житомира та Житомирські філармонії. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 19 травня 2012. 

Джерела ред.