Вікіпедія

Биков Давид Романович

Давид Романович Биков (квітень 1903(1903), село Козари Козелецького повіту Чернігівської губернії, тепер Ніжинського району Чернігівської області — 10 серпня 1982, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки, народний комісар (міністр) державної безпеки Башкирської АРСР, генерал-майор. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1946 році).

Биков Давид Романович
рос. Давид Романович Быков
Народився квітень 1903[1]
село Козари Козелецького повіту Чернігівської губернії, тепер Ніжинського району Чернігівської області
Помер 10 серпня 1982(1982-08-10)[1] (79 років)
Москва, СРСР
Національність єврей
Діяльність політик
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-майор
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний співробітник держбезпеки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Биков.

Біографія ред.

Народився в єврейській родині коваля. З 1917 до 1920 року навчався в торговій школі в Києві. У лютому 1918 — квітні 1919 року — учень, приказчик магазину приватної тютюнової фірми «Шелом» у Києві.

З квітня до липня 1919 року — співробітник Київської губернської надзвичайної комісії (ЧК).

З липня 1919 до липня 1920 року був безробітним у Києві.

У липні 1920 — січні 1921 року — червоноармієць 44-ї дивізії 12-ї армії РСЧА.

У лютому 1921 — 1922 року — контролер військово-контрольного пункту особливого відділу ВЧК у Києві.

У 1921 році закінчив вечірні загальноосвітні курси в Києві.

До грудня 1922 року — помічник коменданта концентраційного табору Київського губернського відділу ДПУ.

У грудні 1922 — грудні 1923 року — співробітник відділення дорожньо-транспортного відділу ДПУ станції Проскурів.

У січні 1924 — березні 1926 року — фельд'єгер Уманського окружного відділу ДПУ.

У березні 1926 — вересні 1930 року — фельд'єгер, помічник уповноваженого, уповноважений Артемівського окружного відділу ДПУ на Донбасі.

У жовтні 1930 — 1932 року — уповноважений, оперуповноважений Донецького оперативного сектора ДПУ в місті Сталіно на Донбасі.

Член ВКП(б) з серпня 1931 року.

До 4 вересня 1932 року — начальник 2-го відділення Донецького оперативного сектора ДПУ в місті Сталіно.

4 вересня 1932 — 1933 року — начальник відділення економічного відділу Донецького обласного відділу ДПУ УРСР.

У 1933 — березні 1935 року — начальник відділення Запорізького міського відділу ДПУ—НКВС УРСР.

У березні — жовтні 1935 року — помічник начальника економічного відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області.

У жовтні 1935 — 1 червня 1937 року — начальник 3-го відділення УДБ Миколаївського міського відділу НКВС УРСР.

У 1936 році склав екстерном екзамен за 10 класів середньої школи в місті Миколаєві.

1 червня 1937 — 17 лютого 1938 року — начальник 12-го відділення 1-го відділу ГУДБ НКВС СРСР у Москві.

17 лютого 1938 — червень 1940 року — начальник 10-го відділення 1-го відділу ГУДБ НКВС СРСР у Москві.

З червня 1940 року — у відрядженні по лінії НКВС в Литві. 22 жовтня 1940 — березень 1941 року — заступник начальника Вільнюського міського управління НКВС Литовської РСР.

У березні — липні 1941 року — заступник народного комісара державної безпеки Литовської РСР.

11 листопада 1941 — 4 березня 1942 року — начальник економічного відділу УНКВС по Куйбишевській області.

4 березня 1942 — 6 лютого 1943 року — 1-й заступник начальника УНКВС по Куйбишевській області.

6 лютого — 7 травня 1943 року — заступник начальника УНКВС по Краснодарському краю. Був начальником оперативно-чекістської групи Кодорського перевалу.

7 травня 1943 — 14 червня 1945 року — начальник Управління НКДБ по Омській області.

14 червня 1945 — 8 липня 1946 року — народний комісар (міністр) державної безпеки Башкирської АРСР.

8 липня 1946 року заарештований органами МДБ, у 1947 році виключений із ВКП(б). Засуджений до 5 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Звільнений 31 грудня 1949 року. У реабілітації йому було відмовлено.

У 1953 році працював заступником начальника із адміністративно-господарської частини 6-го спеціального конструкторського бюро Головндіпроєкту при Держплані СРСР.

Потім — на пенсії в Москві.

Помер 10 серпня 1982 року.

Звання ред.

Нагороди ред.

Джерела ред.

  1. ↑ а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Биков_Давид_Романович&oldid=41849518