Бешпармак
Бешпармак (буквально: «п'ять пальців» тур. Beşparmak Dağı) — гірський масив у Туреччині, в провінції Мугла. Знаходиться в історичній області Карія.
Бешпарма́к (Латм, Латр)
| ||||
Вид на гори з боку озера Бафа | ||||
Країна | Туреччина | |||
---|---|---|---|---|
Довжина | 35 км | |||
Ширина | 10 км | |||
Найвища точка | ||||
- висота | вершина Бешпармак (Латмос), 1367 м | |||
![]() |
В античні часи відомий як гора Латм (Латмос, дав.-гр. Λάτμος), у середні віки — Латр (Латрос, грец. Λάτρος), ця назва зберігалася аж до завоювання цих місць турками.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/59/Miletus_Bay_silting_evolution_map-ru.svg/290px-Miletus_Bay_silting_evolution_map-ru.svg.png)
З давніх часів підніжжя гори Латм омивалося водами однойменної (Латмійської) затоки Егейського моря, доки в результаті накопичення наносів річки Меандр (наразі, Великий Мендерес) море не відступило, залишивши на місці затоки солоне озеро (наразі — озеро Бафа). Солоність води з часом зменшується. Процес відступу моря тривав від римського періоду і остаточно завершився вже в пізньовізантійський час, коли зв'язок між морем і затокою перервався остаточно.
Біля підніжжя гори, на березі розташовувалося стародавнє місто Латм, згодом перенесене на кілометр на захід і перейменоване у Гераклію-на-Латмі на честь міфічного героя Геракла. Гераклія проіснувала до пізньовізантійського періоду аж до занепаду. Наразі збереглися руїни міста, поверх яких розташована турецьке село Капикири.
Історія
ред.Наскельні написи
ред.У 1994 році німецький археолог Анеліза Пешлов-Біндокат виявила на схилах гори найдавніші наскельні малюнки, датовані пізнім неолітом (VI — V тисячоліттям до нашої ери). Перші малюнки були знайдені біля південного схилу гори. До теперішнього моменту виявлено близько 170 малюнків. Всі вони, за рідкісним винятком, виконані червоною вохрою, що зустрічається тут у достатній кількості, поодинокі малюнки виконані в жовтому і біло-сірому кольорах.
Головним чином це зображення людей висотою 23-30 сантиметрів. Зображення тварин зустрічаються вкрай рідко, на сьогодні їх виявлено не більше семи.
Малюнки зосереджені біля джерел води і давніх доріг, що перетинають гори.
Окрім наскельних зображень, у печерах виявлені залишки кераміки та кам'яні знаряддя, що відносяться до того ж періоду.
Міф про Ендіміона
ред.Гора Латм тісто пов'язана із давньогрецьким міфом про богиню місяця Селену і юнака Ендіміона. За однією із версій легенди, богиня Селена, відчуваючи велике кохання до Ендіміона, умовила Зевса виконати будь-яке його бажання. Ендіміон попросив про безсмертя і вічну молодість, навіть ціною того, що даровано це буде йому тільки у вічному сні. Відтоді Ендіміон спить вічним сном в одній із печер Латма. Щоночі до нього спускається Селена і милується його красою.
Страбон розповідає, що місцеві жителі показують могилу Ендіміона в одній із печер Латма[1].
Чернечий центр
ред.У VII столітті відбувається бурхливий розвиток ісламу і розширення Арабського халіфату за рахунок захоплення південних провінцій Візантійської імперії: Єгипту, Палестини і Сирії. У цих місцях чернецтво існувало давно і мало глибокі традиції, але при арабах багато хто став залишати свої обителі і переселятися до Візантії.
Саме у VII столітті у район гори Латр переселилися ченці, вихідці з Синайського півострова, і заснували тут цілу низку монастирів. З цього моменту гора Латр протягом наступних століть перетворюється у найбільший центр чернецтва в імперії, поряд із такими відомими як Афон або Олімп у Віфінії .
На гору Латр приходять і селяться ченці, прибувають паломники.
У 787 році у списку учасників другого засідання Другого Нікейського собору присутній ігумен Ісидор із Латра.
Між VIII і X ст. преподобний Арсеній Латрійський, будучи стратигом феми Ківірреотів, постригся у ченці і служив ігуменом монастиря Келліварів.
У 863 році стратиг Фракісійської феми, Петроній, брат імператриці Феодори і дядько імператора Михаїла III, з'явився за благословенням на битву із сарацинами до латрійського ченця Іоанну[2] . Згодом, 3 серпня 863 року, він здобув перемогу у битві проти еміра Мелітини Омара.
На початку X століття до монастиря Карія, розташованого на Латрі, потрапив ще підлітком монах Павло — майбутній преподобний Павло Латрський. У той момент тут діяли три монастирі: Келліварів (званий також Лампоніїв), монастир Карія і монастир Спасителя[3].
У 920–930 роках Павло заснував Стовпову лавру, яка отримала згодом ім'я Святого Павла і стала найголовнішим монастирем серед латрських обителей. Існують відомості, що з Павлом листувався імператор Костянтин VII Багрянородний.
Преподобний Акакій Латрійський засновує тут лавру Пресвятої Богородиці Мірсінонської.
У X столітті монастирі Візантійської імперії були великими землевласниками, не були винятком і латрійські монастирі:
…у власності монастиря св. Павла знаходилась значна частина території Латрської гори, а сусідній Лампонієвий монастр володів місцевістю Драконтієм і хорафієм Пеліканією…— Acta et diplomata Graeca Medii Aevi[4]
Найвищого розквіту чернечий центр досягає до XI століття.
У 1079 році латрійські монастирі потерпають від набігів турків-сельджуків, які захопили на той час практично всю Малу Азію.
Переживши новий підйом в епоху Нікейської імперії (1204–1260), монастирі гори Латр знову починають занепадати, чому сприяє загальна криза Візантійської імперії.
У 1222 році в околицях гори налічувалося 11 монастирів.
У кінці XIII століття Константинопольський патріарх Афанасій I провів тут тривалий час на самоті.
Остання офіційна згадка про латрські монастирі зустрічається у патріаршому акті від 1360 року[5].
Зараховані до лику святих ченці латрійських обителей
ред.- Преподобний Арсеній
- Преподобний Авраам
- Никифор Мілетський
- Анастасія
- Преподобний Христодул
- Преподобний Павло
- Преподобний Акакій
Примітки
ред.- ↑ Страбон. География, XIV 1, 8
- ↑ Иоанн Скилица. «Обозрение истории», Михаил III и Феодора, 13.
- ↑ Kazhdan, Alexander, ред. (1991), Oxford Dictionary of Byzantium, Oxford University Press, с. 1188—1189, ISBN 978-0-19-504652-6
- ↑ F. Miklosich et J. Miiller. Acta et diplomata Graeca Medii Aevi, 1870-1890, vol.IV. р. 309. 21—23.
- ↑ Byzantine Monastic Foundation Documents. Том. I, стр. 137
Посилання
ред.- Доісторичні наскельні малюнки на горі Латмос у західній частині Туреччини [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |