Вікіпедія

Бетті Парсонс

Бетті Парсонс (англ. Betty Parsons; 31 січня 1900, Нью-Йорк — 23 липень 1982, Саутолд[en] на Лонг-Айленді), американська художниця, скульпторка, галеристка, арт-дилерка і колекціонерка; найбільшу популярність принесла їй робота по просуванню в середині XX століття в Америці течії абстрактного експресіонізму. Як багаторічний власник приватної галереї в Нью-Йорку і практикуючий художник, вона підтримувала колег, — ровесників і молодших сучасників, — організовуючи виставки та публікації в пресі, крок за кроком перетворюючи вчорашніх невлаштованих маргіналів в респектабельних законодавців художньої моди.

Бетті Парсонс
Народилася 31 січня 1900(1900-01-31)[1][2][…]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Померла 23 липня 1982(1982-07-23)[1][2][…] (82 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США[4]
Діяльність художниця, скульпторка, галеристка, арт-дилерка, колекціонерка мистецтва, рисувальниця
Галузь малярство
Знання мов англійська
Членство American Abstract Artistsd[5]
Напрямок Абстрактний експресіонізм
У шлюбі з Schuyler Livingston Parsonsd[6]

Біографія ред.

Юність і перші кроки в мистецтві ред.

Бетті Бірн Пірсон народилася в 1900 році, і була середньою з трьох сестер. Вона походила з дуже заможної сім'ї. Привілейоване дитинство Бетті проходило в Нью-Йорку, Ньюпорті, Палм-Біч (в останніх двох місцях родина володіла заміськими будинками) і в Парижі.

У десятирічному віці Бетті була зарахована в престижну школу для дівчаток міс Чапін в Нью-Йорку (Chapin School[en]) і провела тут 5 років, з 1910 по 1915 рік. Хоча вчилася юна леді посередньо, зате познайомилася і здружилася тут з багатьма майбутніми компаньйонками і однодумницями.

У 1913 році Бетті відвідує в Нью-Йорку Міжнародну виставку сучасного мистецтва Armory Show; свіже дитяче враження від грандіозної виставки раз і назавжди повернуло її долю в напрямку мистецтва.

Навесні 1920 року Бетті виходить заміж за Скайлера Лівінгстона Парсонса, 8-ма роками старшого її, представника одного з найстаріших сімейств Нью-Йорка. Після трьох років шлюбу пара розійшлася. У той час вони жили в Парижі, і Бетті вирішує залишитися в Європі, щоб отримати художню освіту. Вона вступає до академії Гранд-Шомьєр і, зробивши вибір на користь скульптури, починає брати уроки у живого класика Еміля-Антуана Бурделя, а також у авангардистів українського походження Олександра Архипенка та Осипа Цадкіна.

Професійна кар'єра ред.

Бетті Парсонс була одним з провідних арт-дилерів Нью-Йорка. У вересні 1946 року вона відкрила галерею власного імені на п'ятому поверсі будинку № 15 на 57-й вулиці● на Манхеттені, в престижному районі Нью-Йорка, на південь від Центрального парку. Виставковий простір галереї раніше належав арт-дилеру Мортімеру Брандту, у якого Бетті Парсонс працювала протягом двох років, коли він розширив спектр своїх (вельми консервативних раніше) інтересів, відкривши розділ сучасного живопису. Керувати цим розділом в 1944 році він і запросив Бетті Парсонс.

Виставка, що відкриває галерею (після переоформлення приміщення на ім'я нової власниці в 1946 році) була присвячена живопису індіанців північно-західного узбережжя США. Організатором її виступив художник і теоретик Барнетт Ньюман за участю скульптора Тоні Сміта.

Вивчаючи сучасне мистецтво в 40-х–50-х роках, Бетті Парсонс багато працює з абстрактними експресіоністами.

Ось далеко не повний список художників, які співпрацювали з галереєю Бетті Парсонс:

До кінця 50-х, коли течія абстрактного експресіонізму перейшла в більш розмірене русло, вона починає підтримувати зародки руху мінімалізму і поп-арту, зосередившись на більш молодому поколінні американських художників. В тому числі:

Гомосексуальність ред.

Хоча Бетті Парсонс цілком відкрито говорила про свої любовні стосунки з жінками в 20-ті і 30-ті, в подальшому вона висловлювалася більш стримано. Професійно займаючись новими формами американського мистецтва після повернення з Європи Парсонс, користуючись сформованим в 40-х–50-х роках сприятливим фоном міжнародного поширення абстрактного експресіонізму, всі сили віддає дилерству. Пізніше, рефлексуючи з приводу становища художника в світі, що змінився, в своїх текстах вона пропонує визначення художньої абстракції, як інакшості (difference)[8].

Суспільне визнання ред.

На схилі років, в 1981 році багаторічна і надихаюча інших вірність мистецтву була винагороджена врученням Бетті Парсонс щорічної премії мера Нью-Йорка (Mayor's Awards of Honor for Arts and Culture) з формулюванням «За видатний внесок у культурне життя міста Нью-Йорка»[9]. Вона прийняла нагороду з рук свого колеги, арт-дилера Лео Кастеллі, який перерахував півдюжини видатних і процвітаючих художників, виведених з безвісності зусиллями Бетті Парсонс.

Живопис і скульптура Бетті Парсонс ред.

У пізніх роботах Бетті Парсонс, в яких вона поєднує інтерес до архітектоніки скульптури з імпровізаційною і барвистою музикальністю живопису, прочитується м'яка мрійливість, спогади про безтурботний рай дитинства.

Створюючи численні асамбляжі (мабуть, ці невеликі речі Парсонс — найбільш оригінальний внесок художниці в історію американського постмодернізму), в якості матеріальної основи вона використовує своєрідні «дари моря»: викинуті на берег, стерті морськими хвилями уламки дощок. Глядач може трактувати їх на свій смак; або як послання невідомих богів, або як звуки благання про допомогу, що доносяться з потонулого судна. Недарма в цих зібраних з фрагментів акумуляціях часто виникає образ далекого вітрила.

Зображення в мережі ред.

Література ред.

Heléne Aylon (b. 1931). The Parsons Effect: An interview from Jan. 19, 1977 (Introduction by Judith E. Stein) // Art in America : журнал. — 2024. — 16 November. — P. 132–139. — ISSN 0004-3214. Архівовано з джерела 1 грудня 2014.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ а б в Betty Parsons — 2008.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Museum of Modern Art online collection
  5. ↑ http://americanabstractartists.org/current-members/past/
  6. ↑ https://books.google.co.uk/books?id=ga31CwAAQBAJ&pg=PA189
  7. ↑ Перша персональна виставка [Архівовано 6 січня 2020 у Wayback Machine.] прошла в галереї Бетті Парсонс в 1958 році.
  8. ↑ Ann Gibson (PhDa, Department of Art, Університет Стоні-Брук). Lesbian Identity and the Politics of Representation in Betty Parson's Gallery // Journal of Homosexuality[en] : журнал. — 1994. — Vol. 27, no. 1-2 (16 April). — P. 245-270. — ISSN 1540-3602. — DOI:10.1300/J082v27n01_11.
  9. ↑ Опис церемонії вручення премії [Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine.] Мера Нью-Йорка Еда Коча, опублікований в Нью-Йорк Таймс 24 червня 1981 року.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетті_Парсонс&oldid=42329866