Берхтесґаден

муніципалітет у Німеччині, де був український табір для переміщених осіб

Берхтесґаден[1][2] , іноді Берхтесгаден (нім. Berchtesgaden) — громада в Німеччині у землі Баварія.

Комуна
Берхтесґаден
Berchtesgaden
Watzmann Berchtesgaden.jpg
Герб
Герб

Координати 47°37′53″ пн. ш. 13°00′15″ сх. д.H G O

Країна Німеччина
Земля Баварія
Межує з

сусідні нас. пункти
Бішофсвізен, Марктшелленберг, Schellenberger Forstd ?
Бургомістр Франц Расп
(ХСС)
Площа 34,78 км²
Висота центру 250-1100  м
Населення 7649 осіб (2007)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код 08652
Поштовий індекс 83471
Автомобільний код BGL (до 1972 BGD)
Офіційний код 09 1 72 116
GeoNames 6558517
OSM r941837  ·R
Офіційний сайт berchtesgaden.de  (нім.)
Берхтесґаден. Карта розташування: Німеччина
Берхтесґаден
Берхтесґаден
Берхтесґаден (Німеччина)
Берхтесґаден. Карта розташування: Баварія
Берхтесґаден
Берхтесґаден
Берхтесґаден (Баварія)
Map

Входить до складу адміністративного округу Верхня Баварія. Входить до складу району Берхтесґаден. Населення становить 7649 чоловік (станом на 30 червня 2007 року). Займає площу 34,78 км².

Резиденція ГітлераРедагувати

З 1928 року Адольф Гітлер винаймав у курортному містечку Оберзальцберг, поряд із Берхтесґаденом, шале (сільський будинок) Гауз Вахенфельд (Haus Wachenfeld). У 1933 році він купив його у попередніх власників, перебудував і перейменував на Берґгоф (Berghof). Неподалік від Берґгофа було зведено будинки для деяких високопоставлених нацистів (в тому числі, Герінга й Бормана) і «Орлине гніздо» (Kehlsteinhaus), чайний дім Гітлера, зведений під керівництвом Мартіна Бормана на вершині гори Кельштайн (Kehlstein) у 1938 році як подарунок до 50-річчя фюрера. (Кельштайнгауз понині використовується як ресторан.) У самому Берхтесґадені розташувались окремі структури Рейхсканцелярії.

У ході війни Оберзальцберг зазнавав бомбардувань літаками союзників. Більша частина будівель, створених за нацистів, була знищена американським командуванням, чия база тривалий час була на цьому місці після війни, щоб вони не стали місцем паломництва неонацистів. 30 квітня 1952 року (на річницю смерті Гітлера) Берґгоф було висаджено в повітря.[3] Неподалік від того місця нині зведено п'ятизірковий готель «Intercontinental». На місці підземного бункера, що знаходився під Берґгофом й частково зберігся, діє музей націонал-соціалістичної диктатури, метою якого є чесна розповідь про діяльність нацистів до приходу їх до влади й у період їх управління Німеччиною.

Табір переміщених осібРедагувати

В 1945 у колишніх військових казармах було створено табір українських переміщених осіб «Орлик». У ньому в 1945—1951 перебувало понад 2500 українців. У таборі були організовані дитячий садок, народна школа, гімназія, професійні курси, хори (зокрема, відомий чоловічий хор «Трембіта»), самодіяльний театр, оперний ансамбль, бібліотека, кооператив і 17 громадських організацій патріотичного спрямування. Виходив літературний місячник «Орлик» за редакцією Остапа Грицая. Існував також театр «Орлик» з оперною секцією І. Туркевич-Мартинцевої. У таборі жили письменники, журналісти й публіцисти, серед них Катря Гриневичева, яка там померла й похована на міському цвинтарі. За трагічних обставин там загинув поет Андрій Гарасевич[4]. 7 червня 1947 у Берхтесґадені відбувся 2-й з'їзд об'єднаних працівників дитячої літератури. На відміну від таборів у Авґсбурзі чи Мюнхені, Берхтесґаден не відзначався великою продуктивністю книжок. Однак, крім розмножених на копіярці видань, у 1948 вийшли друком твори Петра Голубенка «ВАПЛІТЕ у 20-річчя розгрому большевиками», Остапа Грицая «Володарка слова – Катря Гриневичева», «Сонетаріум» Миколи Зерова, «Чавун» Льва Яцкевича[5].

Українська гімназіяРедагувати

Українська гімназія у Берхтесґадені була пов'язана з Мюнхеном і Карлсфельдом, де початково ходили до школи багато її учнів з числа тимчасово переміщених осіб українського походження в час Другої світової війни. Після переїзду до Берхтесґадена вони продовжували там своє навчання. Гімназія була утворена у липні 1945 року. Ініціатором створення і першим директором гімназії був Володимир Радзикевич. Він зорганізував її за згодою і дорученням Обла­сного Представництва Української Еміграції в Мюнхені (проф. О. Кор­сунський. д-р Я. Маковецький і проф. Ів. Розгін).

Початкові гімназійні курси розпочали роботу в Мюнхені 20 липня 1945. Після перенесення табору до Карльсфельда 1 серпня 1945, початкові гімназійні курси перетворено на повну гімназію. Впродовж шкільного року 1945-1946 кількість учнів зросла до 562 учениць і учнів. Початково невеликий учительський колектив розширився і 9 листопада 1945 налічував 42 осіб. Завдяки щасливому збігові обставин до Берхтесґадена прибу­вали висококваліфіковані педагоги, що суттєво вплинуло на розвиток гімназії та її навчальний рівень. У Карльсфельді навчання відбувалося двома зміна­ми. Після ліквідації табору в Карльсфельді частина учнів і учителів переїха­ла до табору у Берхтесґадені. У 1946-47 шкільному році гімназія приміщувалася в окремому будинку за табором і нарахо­вувала 226 учнів. У шкільному році 1947-48, гімназію приміщено в одно­му із таборових блоків (число "1"), де вона мала 9 шкільних зал, дві зали для учительських зборів і директора та одну для фізичних і хімічних кабінетів.

Гімназія мала спершу гуманістичний характер. На окремих конферен­ціях учителів-фахівців, і згодом на пленарних конференціях затверджено навчальні плани і програми, які проіснували до часу уніфікації програм усіх то­гочасних українських гімназій на території Західної Німеччини. Після уні­фікації навчальних програм відділом Культури і Освіти ЦПУЕ, гімназія перейшла на реальний тип школи, вводячи уніфіковану сітку годин за інструкціями вищезгаданої установи, із незначними лише відхиленнями (збережено латинську мову у нижчих класах у кількості трьох лекцій тиж­нево), за згодою відділу Культури і Освіти ЦПУЕ.

За весь час існування гімназії, проведено кілька іспитів зрілости. У шкільному році 1945/46 (у Карлсфельді) іспит зрілости скла­ло 123 учні й учениці; у шкільному році 1946/47 іспит склало 59 учнів і учениць; у шкільному році 1947/48 — 21, а в останньому році існування гімназії, 1948/49, іспит склало 29 учнів. Разом 232 учні й учениці завершили своє навчання матурою. Українська Гімназія у Берхтесґадені проіснувала до 1950 року. Тоді з уваги на масовий виїзд переважної кількости учнів і професорів у нові країни поселення дирекція мусила припинити навчання. В останньому шкільному році 1949/50 обов'язки директора гімназії виконував д-р Ва­силь Стецюк.[6].

Пам’яткиРедагувати

З пам’яток міста слід відзначити королівський палац Віттельсбахів й прилеглу до нього церкву XII століття.

Відомі жителі й уродженціРедагувати

ГалереяРедагувати

 
Берхтесґаден — панорама

ПриміткиРедагувати

  1. Українська назва згідно з Газетирем [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 181.
  2. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  3. From Haus Wachenfeld to the Berghof. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 7 квітня 2011. 
  4. Богдан Кравців. Андрій Гарасевич і його поезія//Андрій Гарасевич. До вершин. Зібрані поезії. — Ню Йорк : Пластове видавництво «Молоде життя», 1959. — С. 117—122. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022. 
  5. В. С. Леник, Л. І. Рудницький. Берхтесґаден // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. (дата перегляду: 30.05.2022). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 29 травня 2022. 
  6. Ювілейна книга української гімназії у Берхтесґадені. В 50-ту річницю першої матури 1947-1997 рр. — Норт-Порт, Флорида, 1997. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 6 березня 2020. 

ПосиланняРедагувати