Безсмертним борцям за владу Рад (пам'ятник)

Безсмертним борцям за
владу Рад
Безсмертним борцям за; владу Рад
	46°58′19″ пн. ш. 32°00′38″ сх. д. / 46.97194° пн. ш. 32.01056° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Миколаїв
Архітектурний стиль	монументалізм
Скульптор	М. Г. Лисенко,; Л. Д. Муравін
Матеріал	бронза, граніт
Встановлено	12 червня 1936
Зруйновано	1941
Перебудова	1967
	Безсмертним борцям за владу Рад (пам'ятник) (Україна)

Пам'ятник Безсмертним борцям за владу Рад (інша назва — «Пам'ятник жертвам збройних конфліктів періоду української революції 1917—1921 років») — пам'ятник на Адміралтейській площі міста Миколаїв, встановлений на честь жертв Березневого повстання 1918 року, загиблих ліквідаторів антирадянських повстань сел Матвіївка і Нечаяне, а також більшовицьких підпільників і затриманих разом з ними цивільних, убитих в ніч проти 20 листопада 1919 року за наказом генерала Я. О. Слащова.

Історія

Передумови

Пам'ятник встановлено на Адміралтейській площі — одній з найстаріших площ міста, на якій серед інших місць відбувалися бурхливі події Березневого повстання 1918 року. Тоді після окупації міста австро-німецькими військами 22 березня в другій половині дня в місті здійнялося повстання, направлене на визволення міста від окупаційних військ. Поміж повстанців знаходилися робітники заводів та колишні фронтовики. Повстання було придушено через чотири дні, 26 березня окупаційна влада остаточно закріпилася в Миколаєві. Вже через рік, 15 березня 1919 року, в місто знову зайшли більшовики, що встановили радянську владу. Згодом площу було перейменовано на площу Комунарів — на згадку про робітників, що загинули в дні повстання^[1].

В червні того ж року тут було зведено пам'ятник, зображення якого до нас не дійшло, і склеп, в якому було поховано 16 загиблих внаслідок придушення антирадянського повстання в селі Нечаяне–Козлово (нині — село Нечаяне). В серпні там само, на площі, було поховано ще 26 людей — комуністів і безпартійних, що загинули 6 серпня під час придушення антирадянського повстання в селі Матвіївка (нині — частина Центрального району Миколаєва)^[2].

Проіснували склеп та пам'ятник недовго. Вже наприкінці листопада 1919 року їх було повністю знищено. 19 серпня 1919 року місто зайняли білогвардійські денікінські війська. Сюди увійшла 4-а піхотна дивізія під керівництвом генерала Я. О. Слащова. Тіла вбитих комунарів було вилучено зі склепу та перепоховано на міському інтернаціональному цвинтарі в районі сучасного зоопарку^[3].

Згідно з офіційною версією радянських газет того часу, 19 листопада білогвардійською контррозвідкою в місті було затримано двох більшовицьких підпільників, які розклеювали листівки. Після цього того ж дня було проведено кілька обшуків, під час яких було заарештовано ще кількох людей. Про це було повідомлено Я. О. Слащову з наданням списку з 61 особи, нібито пов'язаної з підпіллям. Вивчивши список, він наказав розстріляти всіх вказаних у ньому людей, які утримувалися на той момент у в'язницях міста. Розстріл було проведено в ніч проти 20 листопада^[2].

Рабочих, що йшли рано вранці на завод «Руссуд», білогвардійці змусили знести всі трупи в одне місце — до зруйнованого пам'ятника та склепу комунарів, звідки тіла вбитих потім забирали для поховання їх рідні.

Пам'ятник

12 червня 1936 року в центральній частині площі було відкрито пам'ятник «Безсмертним борцям за владу Рад». Автори проєкту — скульптори М. Г. Лисенко та Л. Д. Муравін. В серпні 1939 року було запропоновано новий проєкт парку. Його ключовою точкою мав стати сам пам'ятник із майданчиком круглої форми навколо нього, від якого на всі боки — до кутів і країв площі у вигляді променів проходили широкі алеї. Розбивку парку було здійснено. У такому вигляді вона збереглася і донині^[3].

За проєктом за пам'ятником мали розташовуватися 26 скульптурних фігур «комунарів», а також передбачалося звести музей революції. Проте реалізації цих планів завадила Друга світова війна. У 1941 році пам'ятник був зруйнований нацистськими військами. Його відновили лише 1967 року, але зі склобетону, а вже через рік він був відлитий у бронзі у Санкт-Петербурзі та доставлений до Миколаєва. Матеріалом для фігур використовувалася бронза двох корабельних гребних гвинтів, які в Санкт-Петербург було відправлено з Миколаївського суднобудівного заводу.

25 квітня 2019 року пам'ятнику надано статус пам'ятки монументального мистецтва^[4].

В лютому 2023 року управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ініціювало переміщення пам'ятника на територію Миколаївського обласного краєзнавчого музею^[5]^[6].

Опис

Пам'ятник являє собою дві постаті робітників, один з яких, будучи пораненим, передає стяг іншому. На чотирьох сторонах гранітного п'єдесталу розташовані барельєфи із зображенням сцен революційного минулого Миколаєва. Внизу напис: «Безсмертним борцям за владу Рад».

Загальний вид на пам'ятник
Дошка на пам'ятнику. Лицьова сторона
Дошка на пам'ятнику. Ліва сторона
Дошка на пам'ятнику. Права сторона
Дошка на пам'ятнику. Задня сторона

Джерела

↑ Миколаївщина: нариси історії революції 1918–1921 років. Миколаїв: «Іліон». 2017. ISBN 978-617-534-444-6. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑ ^а ^б Николаев: страницы стории 1789–1989 (рос.). Одесса: «Маяк». 1989. с. 81. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑ ^а ^б Оранский, Дмитрий (18 січня 2014). Неизвестная известная площадь (рос.). Николаевский базар. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Перелік пам'яток (об'єктів) культурної спадщини. Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Кирилов, Геннадій (27 лютого 2023). В Николаеве решили перенести "Памятник борцам за власть советов" в краеведческий музей (рос.). КорабеловInfo. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Козубовська, Олена. В Николаеве для уменьшения количества объектов «советщины» в музей переместят памятник борцам за власть советов (рос.). НикВести. Процитовано 23 липня 2023.

[1] Миколаївщина: нариси історії революції 1918–1921 років. Миколаїв: «Іліон». 2017. ISBN 978-617-534-444-6. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

[:0-2] а ^б Николаев: страницы стории 1789–1989 (рос.). Одесса: «Маяк». 1989. с. 81. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

[:1-3] а ^б Оранский, Дмитрий (18 січня 2014). Неизвестная известная площадь (рос.). Николаевский базар. Процитовано 23 липня 2023.

[4] Перелік пам'яток (об'єктів) культурної спадщини. Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Процитовано 23 липня 2023.

[5] Кирилов, Геннадій (27 лютого 2023). В Николаеве решили перенести "Памятник борцам за власть советов" в краеведческий музей (рос.). КорабеловInfo. Процитовано 23 липня 2023.

[6] Козубовська, Олена. В Николаеве для уменьшения количества объектов «советщины» в музей переместят памятник борцам за власть советов (рос.). НикВести. Процитовано 23 липня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]