Беззубова Текля Гнатівна
Те́кля Гна́тівна Беззу́бова (рос. Беззубова Фекла Игнатьевна; *26 листопада 1880, Од Мурза — † 12 травня 1966) — ерзянська оповідачка, письменниця. Зберігала традиції усної творчості, епічних переказів про створення світу. Російською більшовицькою системою використовувалася для «совєтизації» патріархальних середовищ ерзянської нації.
| Беззубова Текля Гнатівна | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Сёка патя |
| Народилася |
27 вересня 1880 Нові Турдаки, Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія |
| Померла |
12 травня 1966 (85 років) Саранськ, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | оповідачка, народний співак |
| Знання мов | ерзянська |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Народилася у родині ерзянського господаря Гната Звєркова. Вийшла заміж у сусіднє село Сємілєй, взяла прізвище чоловіка - Беззубова.
Друкується з 1936 - її оповіді записували професійні етнографи. Перша збірка — «Народні розповіді». Публічні твори носять замовний характер: «Розповідь про Москву», «Плач про Леніна», «На нові землі». Всього видано одинадцять збірок.
У часи Другої світової війни під її іменем влада видала кілька кон'юнктурних ерзянських пісень, стилізованих під народні: «Не плач, рідна Україно», «Не тужи, красеню Київ-град».
Оповіді Беззубової активно популяризувалися комуністичною владою як зразкові, у тому числі вони експортувалися до інших залежних країн, окупованих СССР.
Видання ред.
- Песни и сказы. Саранск, 1955.
Джерела ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Бібліотека мордовської літератури(рос.)