Батолі́т (від грец. bathos — глибина і lithos — камінь) — форма залягання глибинних магматичних гірських порід; великі інтрузивні тіла (площа понад 200 км²), складені головним чином гранітоїдами, що залягають серед осадових товщ порід у ядрах антикліноріїв.

Батоліт
Зображення
CMNS: Батоліт у Вікісховищі
Гранітний купол Хаф-Доум (англ. Half Dome) у національному парку Йосеміті, частина великого батоліту, гірського масиву Сьєрра-Невада, США
1. Лаколіт 2. Апофіза 3. Батоліт 4. Дайка 5. Сілл 6. Нек 7. Лополіт
Гранітний купол-батоліт Хаф-Доум

Опис

ред.

Батоліт є результатом проплавлення магмою гірських порід. На поверхні з'являються тільки після зносу (денудації) покриваючих шарів.

Батоліти, як правило, орієнтовані своєю довгою віссю паралельно простяганню складчастих структур. Контакти з боковими (вмісними) породами можуть бути узгодженими і січними.

Батоліти досягають 2000 км в довжину і більше 1000 км завширшки. До гранітних батолітів приурочені родовища руд олова, вольфраму, золота і багатьох інших металів.

Питання про форму і походження батолітів є дискусійним.

В Україні відомі батоліти: Уманський, Житомирський, Богуславський, Мокро-Московський та ін.

Дотичні терміни

ред.

Ембатолітовий (англ. embatholithic, нім. embatholithik, рос. эмбатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта (про мінерал і мінеральний комплекс).

Ендобатолітовий (англ. endobatholithic, нім. endobatholithik, рос. эндобатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у глибинній частині батоліту (про мінерал і мінеральний комплекс).

Епібатолітовий (англ. epibatholithic, нім. epibatholithik, рос. эпибатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта, недалеко від земної поверхні (про мінерал і мінеральний комплекс).

Див. також

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.