Вікіпедія

Барсамов Микола Степанович

Мико́ла Степа́нович Барса́мов (нар. 16 листопада 1892, Тифліс — пом. 10 березня 1976, Феодосія) — український радянський живописець та мистецтвознавець; член Спілки художників України. Чоловік мистецтвознавця Софії Барсамової.

Барсамов Микола Степанович
Народження16 листопада 1892(1892-11-16) або 5 грудня 1892(1892-12-05)
Тифліс, Російська імперія
Смерть10 березня 1976(1976-03-10) (83 роки)
 Феодосія, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанрнатюрморт
НавчанняРостовське художнє училище імені Митрофана Грекова
Діяльністьхудожник, унаочнювач, художній критик, музеєзнавець
Відомі учніЛейн Адольф Ілліч і Соколов Володимир Олександрович
ЧленНаціональна спілка художників України
У шлюбі зБарсамова Софія Олександрівна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений працівник культури УРСР

Біографія

ред.

Народився 4 [16] листопада 1892(18921116) року в місті Тифлісі (тепер Тбілісі, Грузія) в сім'ї робітника. У 1913 році закінчив Ростовську рисувальну школу. Навчався в приватній студії Іллі Машкова у Москві. У 1913–1917 роках навчався в Московському училищі живопису, скульптури і зодчества у Абрама Архипова, Миколи Касаткіна, Сергія Малютіна та Костянтина Коровіна.

Наприкінці 1910–х — початку 1920–х працював викладачем малювання в містах Ізюм, у Самарі, художником–ретушером у Москві. У 1918–1919 роках виступив організатором в Ізюмі картинної галереї. З 1923 року мешкаву Феодосії. Був одним з засновників Севастопольської асоціації художників (1923–1931).

У 1923—1936 роках — директор Феодосійського історико-археологічного музею та Феодосійської картинної галереї у 1923-1962 роках; науковий консультант Феодосійської картинної галереї ім. І. К. Айвазовського з 1962 по 1976 рік.

Переїхавши до Феодосії, зацікавився історією та археологією міста. Так, 1927 року на відстані 4-х км на північ від Коктебеля художник проводив власні розкопки та виявив стоянку первісних людей, дослідив кременеві знаряддя праці епохи мезоліту.

У 1925–1962 роках викладав у феодосійській художній студії, потім дитячій художній школі. Учнями художника були : Степан Мамчич, Володимир Соколов, Петро Столяренко, Микола Шорін та інші[1].

Жив у Феодосії в будинку на вулиці Галерейній, 2. Помер у Феодосії 10 березня 1976 року.

Творчість

ред.

Створив ряд живописних творів на теми героїчної історії Криму, портрети, пейзажі та натюрморти. Серед робіт:

  • «У кімнатах» (1926);
  • «Портрет жінки-українки» (1927);
  • «Домни Керченського заводу» (1935);
  • «Фрукти» (1937);
  • «Портрет художника К. Ф. Богаєвського» (1940);
  • «Десант в Феодосії» (1942);
  • «Стояти насмерть» (1943);
  • «Ворог прийшов» (1945, Феодосійська національна картинна галерея);
  • «Портрет художника О. В. Купріна» (1945, Російський музей);
  • «Повернення» (1946);
  • «Біля братської могили» (1946);
  • «О. М. Горький на будівництві Феодосійського порту» (1946, Феодосійська національна картинна галерея);
  • «Відновлення Феодосійського порту» (1947, Сімферопольський художній музей);
  • «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (1947);
  • «Схід місяця у Феодосії» (1948);
  • «Художник О. В. Купрін» (1948);
  • «В майстерні художника» (1952, Національний художній музей України);
  • «Сніданок. Редиска з маслом» (1955);
  • «Біля берегів Феодосії» (1956);
  • «Портрет партизана Віті Коробкова» (1957, Феодосійська національна картинна галерея);
  • «Кринка та горіхи» (1957);
  • «Ранок у Феодосійському порту» (1958);
  • «Сливи і груші» (1958);
  • «Яблука та вино» (1958);
  • «Осінь у майстерні художника» (1959);
  • «Виноград та персики» (1959);
  • «Грона винограду» (1959);
  • «Виноград і гранати» (1960);
  • «Глечик та овочі» (1960);
  • «Рибки» (1960);
  • «Білі троянди» (1962);
  • «Шість персиків» (1964);
  • «Сніданок. Сало» (1965);
  • «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (1967);
  • «Квіти у білому глечику» (1967);
  • «Автопортрет» (1968);
  • «Груші на тарілці та сливи» (1968);
  • «Лісові квіти» (1968);
  • «Весняний букет» (1968);
  • «Весняні троянди» (1968);
  • «Дикі троянди» (1968);
  • «Мідії та лимон» (1968);
  • «Виноград на тарілці, персики та рюмка» (1968);
  • «Тістечка та кава» (1969);
  • «Яблука та персики» (1970);
  • «Персики на зеленій серветці» (1970);
  • «Персики на білій серветці» (1970);
  • «Глечик, персики та сливи» (1970);
  • «Персики й виноград» (1970);
  • «Натюрморт» (1971);
  • «Персики на блюді» (1971);
  • «Персики в синьому вазоні» (1971);
  • «Персики й груші» (1971);
  • «Вино й персики» (1971);
  • «Чорний виноград, груші й вино» (1971);
  • «Троянди в бірюзовому вазоні» (1971);
  • «Осіннє листя» (1971);
  • «Сніданок. Тістечка та кава» (1971);
  • «Майстерня. Робочий стіл» (1972);
  • «Зима. Вид із майстерні» (1972);
  • «Сухе листя» (1973);
  • «Чашка кави» (1973);
  • «Троянди та вино» (1975).

Брав участь у виставках з 1927 року, всеукраїнських з 1949 року, всесоюзних з 1938 року, зокрема:

  • виставці сучасного мистецтва в Сімферополі (1927);
  • 3-й 4-й і 5-й виставках сучасних російських художників в Феодосії (1927, 1928, 1929);
  • виставці товариства «Жар-колір» (1928);
  • «Високогірні райони СРСР» (1936);
  • «20 років РРКА і Військово-морського флоту» (1938);
  • всесоюзних художніх виставках в Москві (1947, 1961).

Провів персональні виставки в Феодосії у 1932, 1942, 1948, 1958 роках, Сімферополі у 1942, 1948, 1958 роках, Єревані у 1942 році[2] та Києві у 1959 році.

Твори художника зберігаються в Державному російському музеї у Санкт-Петербурзі, Національному художньому музеї України у Києві, Феодосійській національній картинній галереї, Сімферопольському і Харківському художніх музеях.

Автор книг

ред.

В результаті археологічних розкопок видав дві книги, ілюстровані власними малюнками:

  • видання «Повідомлення про археологічні розкопки середньовічного городища в Коктебелі в 1929—1931 рр.» (1932);
  • путівник «Феодосія та її околиці» (1933).
інші книги
  • И. К. Айвазовский и Феодосийская галерея. — Феодосия, 1926.
  • Иван Константинович Айвазовский. — Феодосия, 1930.
  • Иван Константинович Айвазовский. — Симферополь: Крымиздат, 1950.
  • Иван Константинович Айвазовский. — Симферополь: Крымиздат, 1953. — 270 с. — 10000 прим.
  • Феодосия. — Симферополь: Крымиздат, 1953. — 15 000 прим.
  • Феодосийская картинная галерея имени И. К. Айвазовского. К 75-летию со дня основания. — Симферополь: Крымиздат, 1955, у співавторстві з Софією Барсамовою.
  • Путеводитель по Феодосийской картинной галерее имени И. К. Айвазовского. — Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва i музичної літератури УРСР, 1959, у співавторстві з Софією Барсамовою.
  • Море в русской живописи. — Симферополь: Крымиздат, 1959. — 234 с.
  • К. Ф. Богаевский. Москва. — Москва: Искусство, 1961.
  • Иван Константинович Айвазовский, 1817—1900. — Москва: Искусство, 1962.
  • Иван Константинович Айвазовский. Альбом. — Москва: Изд-во Академии художеств СССР, 1963.
  • Михаил Латри. Каталог. — Симферополь: Крым, 1964.
  • Иван Константинович Айвазовский: К 150-летию со дня рождения. — Москва: Знание, 1967. — Т. 4. — (Искусство)
  • Айвазовский в Крыму. Очерки об И. К. Айвазовском и художниках города Феодосии Л. Ф. Лагорио, А. И. Фесслере, К. Ф. Богаевском, М. А. Волошине, М. П. Латри. — Симферополь: Крым, 1967.
  • Галерея Айвазовского. Путеводитель. — Симферополь: Крым, 1968.
  • 45 лет в галерее Айвазовского. — Симферополь: Крым, 1971. — 254 с.

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Феодосийская детская художественная школа им. Айвазовского. Юбилейное издание / Сост. С. И. Малышев. — Феодосия: Управление культуры Феодосийского горисполкома, 2002. — 114с.
  2. ↑ Інвестиції в мистецтво. [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барсамов_Микола_Степанович&oldid=42329414