Барда (післяспиртова)

Барда́[1] (від рос. барда, видозміна бурда)[2] — залишок після відгонки спирту із браги[3]; відхід виробництва етилового спирту. Рідина (суспензія) світло-коричневого кольору із запахом зерна або іншої сировини. Вміст сухих речовин у барді становить 3—8 %. Барда швидко псується.

Зерно-картопляна барда містить усі складові компоненти вихідної сировини, за винятком крохмалю і дріжджів. Нативна зерно-картопляна барда — використовується як корм для тварин[3]. Післяспиртова барда суха використовується у виробництві комбікормів і як добавки в кормові раціони для свиней, корів, птиці та риби.

Мелясна барда вважається відходом. Її скидають на поля фільтрації, чим викликається забруднення навколишнього середовища (у тому числі забруднюється повітряний басейн)[3]. У мелясній барді міститься гліцерин, бетаїн, глутамінова кислота, калійні солі[3]. Деколи на барді вирощують кормові дріжджі, внаслідок чого отримується вторинна (післядріжджова) барда у такому ж об'ємі.

Мелясна упарена післядріжджова барда згідно з нормативним документом ОСТ 18-126[4] відноситься до пластифікаторів (II, III, IV груп) бетонів і будівельних розчинів.

Барда має високу кислотність, тому всі деталі, що стикуються з нею, виготовляють з міді або нержавіючої сталі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Барда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  3. а б в г Технологія спирту. В. О. Маринченко, В. А. Домарецький, П. Л. Шиян, В. М. Швець, П. С. Циганков, І. Д. Жолнер / Під ред. проф. В. О. Маринченка. — Вінниця : Поділля — 2000, 2003. — 496 с. — ISBN 966-8213-01-7.
  4. ОСТ 18-126-83 Барда мелассная последрожжевая упаренная.