Барбарський корабель (варварійський, берберійський) — однопалубний корабель XVI—XVII ст. Такі кораблі плавали біля берегів Північної Африки (Туніс, Триполі, Алжир). Це були кораблі північноафриканських корсарів, які діяли в рамках Турецької імперії в акваторії Середземного і Чорного морів.

Берберські пірати, або берберійські пірати — мусульманські пірати і капери, що орудували в районі Північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.

Берберські пірати влаштовували рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі чи Марокко. Для перевезення захоплених бранців вони використовували спеціальні кораблі з глибокими трюмами.

У кінці XVI століття майже дві третини корсарських капітанів Алжиру складали італійці, ірландці, шотландці, французи, данці і вихідці з інших європейських країн. У турецькому флоті XVII століття було багато європейських офіцерів, що служили раніше на венеціанських, французьких чи іспанських флотах.

Російський аналог мав 2 щогли з прямими та 1 щоглу з косими вітрилами. Довжина 32-36 м, ширина 7-10 м; озброєння 34-44 гармати. Всього в Росії було закладено 14 «барбарських» кораблів, причому 8 з них планувалося побудувати двопалубними 44-гарматними, а 4 — з однією відкритою батареєю з 36 гарматами.

У ході будівництва озброєння деяких з них було збільшено. Після здачі цих кораблів морякам барбарські кораблі вже не згадувалися як барбарські, називали їх просто кораблями[1].

Примітки ред.

  1. На відміну від кораблів багатьох інших типів, побудованих для Азовського флоту, зображення так званого «барбарського» корабля до нас дійшло. Воно знаходиться у відділі карт Бібліотеки Академії наук у Санкт-Петербурзі, в рукописному описі північно-східної частині Азовського моря, який складено поручиком Крістіаном Отто, який служив старшим штурманом на кораблі «Крепость» під час його плавання до Константинополя. З цього робиться висновок, що саме цей корабель зображений на малюнку.

Посилання ред.