Баракуда червона

вид променеперих риб
Баракуда червона

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Скумбрієвидні (Scombroidei)
Родина: Баракудові (Sphyraenidae)
Рід: Баракуда (Sphyraena)
Вид: Баракуда червона
Sphyraena pinguis
(Günther , 1874)
Посилання
Вікісховище: Sphyraena pinguis
Віківиди: Sphyraena pinguis
EOL: 17063299
ITIS: 170442
NCBI: 392540

Бараку́да черво́на[1] (Sphyraena pinguis) — велика хижа риба родини Sphyraenidae. Морська пелагічна риба, сягає 50 см завдовжки.

Ареал охоплює північно-західну Пацифіку від південної Японії до Східно-Китайського моря і півночі Південно-Китайського моря.

Вид-вселенець. Через Суецький канал потрапив до східної частини Середземного моря (Лессепсів мігрант), де вперше зареєстрований у берегів Палестини у 1931 р.[2] У подальші роки поширився берегами Єгипту, Ізраїля, Лівану, Туреччини, Егейське море включно, також біля Мальти. Цілком натуралізувався у східному Середземномор'ї, де на даний час є промисловим видом. У Чорному морі відзначена одна випадкова знахідна у серпні 1999 р. у Балаклавській бухті (південно-західний Крим) у кількості двох екземплярів, які були спочатку визначені як баракуда тупорила (Sphyraena obtusa). останню й дотепер помилково вносять до списків риб Чорного моря[3].

Посилання

ред.
  1. Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
  2. Болтачёв А. Р.,Карпова Е. П., Климова Т. Н., Чесалин М. В., Чесалина Т. Л. Рыбы // Вселенцы в биоразнообразии и продуктивности Азовского и Черного морей / Под общей редакцией академика Г. Г. Матишова и к.б.н. А. Р. Болтачёва. — Ростов-на-Дону: Изд-во ЮНЦ РАН, 2010. — 114 с.
  3. Васильева Е. Д. Рыбы Черного моря. — Москва: Изд-во ВНИРО, 2007. — 238 с.

Джерела

ред.