Відкрити головне меню

Бандрів

село в Польщі, Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт

Ба́ндрів (також Ба́́ндрів Наро́дний, пол. Bandrów Narodowy) — село в Польщі, в гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Бандрів знаходиться на дорозі від Устрик-Долішніх до державного кордону з Україною. Колишнє бойківське село, в рамках договору обміну територіями 1951 року, все українське населення насильно переселено, зокрема до колгоспів Краснолиманського району (тепер Донецької області)[2]. Населення — 464 особи (2011[1]).

Село
Бандрів
пол. Bandrów Narodowy
Bandrow grey.jpg
Загальний вид села Бандрів

Координати 49°24′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.400; 22.700Координати: 49°24′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.400; 22.700

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Устрики-Долішні
Перша згадка 1541
Населення 464 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-700
Автомобільний код RBI
SIMC 0361502
GeoNames 776446
Бандрів. Карта розташування: Польща
Бандрів
Бандрів
Бандрів (Польща)
Бандрів. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Бандрів
Бандрів
Бандрів (Підкарпатське воєводство)
Бандрів у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша згадко про село Бандрів в 1541 році, село було у королівській власності, підпорядковувалось Перемиському староству[3].

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, провінція Королівство Галичини та Володимирії. В 1782-1784 в селі в рамках Йосифинської колонізації австрійська влада оселила німецьких колоністів у східній частині села, яку назвали Колонія Бандрів. Західна частина з давніми мешканцями відтоді називалась Бандрів Народний. Згодом у Колонії було зведено лютеранський собор, до якого прилягав цвинтар. До парафії належали інші німецькі поселення на місцевості — Макова Колонія, Оберсдорф, Зіґенталь і Штайнфельц[3]. В 1940 німецькі колоністи були депортовані до Німеччини.

Бандрів є одним з найстаріших центрів у світі видобутку нафти, нафту видобували тут з 1884 року.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до ґміни Устрики-Долішні. На 01.01.1939 у селі Бандрів Народний було 1140 жителів, з них 1100 українців, 10 поляків, 25 євреїв і 5 німців, а в селі Бандрів-Колонія було 380 жителів, з них 10 українців, 5 поляків, 15 євреїв і 350 німців[4]. Німців у 1940 р. виселили до Вартеґав за програмою Додому в Рейх.

З 17.01.1940 до 1951 року село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

В 2010 році в селі проходив фестиваль «Бойківське літо»[5].

НаселенняРедагувати

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 234 53 160 21
Жінки 230 64 114 52
Разом 464 117 274 73

У 1921 році в Бандрові Народному було 116 будинків і 837 мешканців (788 греко-католиків, 8 римо-католиків, 3 лютерани і 38 юдеїв); у Колонії — 57 будинків і 394 мешканці (364 лютерани, 7 греко-католиків, 10 римо-католиків, 8 юдеїв)[3].

В 1944 частина українського населення насильно переселено в Сибір.

Примусове переселення 1951 рокуРедагувати

 
Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

У 1951 році, після обміну територіями, з села насильно переселено 224 сім'ї (1139 осіб), зокрема в Краснолиманський район, тепер Донецької області:

  • до колгоспу «Черваний партизан» — 60 сімей;
  • до колгоспу ім. Шевченка — 59 сімей;
  • до колгоспу «Правда» — 91 сім'ю[2].

Пам'яткиРедагувати

Дерев'яна церква святого Архангела МихаїлаРедагувати

В селі була греко-католицька парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1880 року. Належала до Устрицького деканату УГКЦ. В 1952 році церкву розібрали[3]. На її місці у 1974 або 1975 році встановлено дерев'яну церкву святого Архангела Михаїла, збудована 1882 року, перенесену з Ясеня, в якій моляться римо-католики[7].

Традиційні дерев'яні бойківські хатиРедагувати

У селі збереглося понад 30 традиційних дерев'яних бойківських хат кінця XIX - початку XX століття. Їх вважають найкращими уцілілими пам'ятками сільської забудови в Бескидах[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. а б Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 192. ISBN 966-7151-67-0. 
  3. а б в г д Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 164. ISBN 966-7151-67-0. 
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 41.
  5. БОЙКІВСЬКЕ ЛІТО в Бандрові коло Устрик Долішніх (Польща). Процитовано 25 серпня 2014. 
  6. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  7. Cerkwie w Gminie Ustrzyki Dolne. Архів оригіналу за 9 липень 2012. Процитовано 25 серпня 2014. (пол.)

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бандрів