Відкрити головне меню

Марко Миколайович Балюк (1909, Липки — 1980, Київ) — радянський військовик, генерал-майор, депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань (19511959 роки) від Київської областї УРСР.

Марко Миколайович Балюк
Народження 1909(1909)
Липки
Смерть 1980(1980)
Київ
Поховання Лук'янівський військовий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ ПУР
Роки служби 1931 — ????
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «За бойові заслуги»

БіографіяРедагувати

Народився у 1909 році в селі Липках (нині Попільнянського району Житомирської області). Українець.

1931 року призваний на службу до РСЧА. У передвоєнні роки був стройовим командиром в наземній артилерії.

Брав участь у німецько-радянській війні. З червня 1943 року знаходився в діючих частинах на фронтах. Спочатку в званні підполковника займав посаду члена Військової Ради оперативної групи гвардійських мінометних частин Центрального фронту. Під час бойових операцій, що проводяться частинами 13-ї, 48-ї, 60-ї, 65-ї і 70-ї армій, особисто перебував на передовій і керував діями гвардійських мінометних частин.

Пізніше гвардії полковник Марко Балюк служив заступником по політичній частині командира — начальника політвідділу 10-го артилерійського корпусу прориву Резерву Головного Командування 1-го Українського фронту. Брав участь в боях за визволення Польщі, в тому числі особливо відзначився під час боїв в районі Сандомира і форсування Одеру, за що 27 січня 1945 командиром корпусу гвардії генерал-лейтенантом Кожуховим був представлений до ордена Леніна, однак вище командування знизило статус нагороди до ордена Червоного Прапора.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській Армії. У 1953 році йому було присвоєно військове звання гвардії генерал-майора. Обирався депутатом Верховної Ради Української РСР 3-го і 4-го скликань (19511959 роки). Служив на високих партійно-політичних посадах у частинах протиповітряної оборони Радянської Армії. У січні 1957 року призначений на посаду заступника начальника Військової радіотехнічної академії імені Маршала Л. О. Говорова по політичній частині.

Після звільнення в запас проживав в Києві. Помер в 1980 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі Києва.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати