Балтайський район

муніципальний район Саратовської області Росії

Балтайський район (рос. Балтайский район) — муніципальне утворення в Саратовській області. Адміністративний центр району — село Балтай. Населення району — 11 500 осіб.

Балтайський район

рос. Балтайский район

Герб
Муніципальне утворення:
муніципальний район
село Балтай
Країна Росія Росія
Область  Саратовська область
Номерний знак 64, 164
Офіційна мова російська
Населення
 - повне 11 500 осіб (2014)[1]
 - густота 11,2 осіб/км²
Площа
 - повна 1 254 км² км²
Висота
 - максимальна 145 м
 - мінімальна 145 м
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Дата заснування 23 липня 1928
Вебсайт baltay.sarmo.ru
Балтайський район на мапі Саратовської області
Балтайський район на мапі Саратовської області

Балтайський район на мапі Саратовської області
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Балтайський район

Географія ред.

Розташований в північній частині Правобережжя області, на Приволзькій височині. Пересічений рельєф, озера і значна лісистість району створюють привабливі пейзажі.

Балтайський муніципальний район займає територію — 1,2 тис. км² в північній частині Саратовського Правобережжя. Район межує з Пензенською і Ульяновською областями на півночі і Базарно-Карабулацьким і Вольським районами Саратовської області на заході і сході відповідно. Адміністративний центр району — село Балтай, розташоване в його центральній частині на р. Алай за 135 км від м Саратова.

Населення ред.

Чисельність населення Балтайского муніципального району — 12,7 тис. чол. і за цим показником район посідає передостаннє місце, так само як і по території (1,3% від площі області), серед муніципальних районів Саратовської області.

Щільність населення в Балтайському муніципальному районі майже в 2,5 рази нижче, ніж в середньому по області, що у першу чергу зумовлено значним переважанням сільського населення.

Історія ред.

Багаті природні умови території, на якій розміщується Балтайський район, з найдавніших часів привертали увагу для поселення людей. Результати кількох археологічних експедицій, розвідок і розкопок, проведених в районі, доводять, що люди жили тут вже у другому тисячолітті до нашої ери в епоху середньої бронзи. Велика кількість пам'яток археології — поселення і поховання (кургани) цього періоду розташовані на території району. В районному музеї зберігаються бронзовий ніж, безліч осколків кераміки і 18 глиняних посудин, піднятих під час розкопок з поховань в курганного насипу біля села Алай в 1999 році.

Не пустувала територія району і в більш ранній період часу, й протягом наступних століть-тисячоліть. Доказом служать знахідки знарядь праці, зброї та предметів побуту древніх людей, це дає можливість припускати, що жили тут люди і в епоху раннього заліза та, наприклад, в середньовіччі. До прикладу, два мечі-акінаки були в різний час знайдені біля сіл Журавлиха і Пілюгіна, а це означає, що сармати, котрі жили в VII століття до н. е. — IV століття н. е., тут бували.

Цікавий матеріал епохи середньовіччя, точніше часів Золотої Орди, був знайдений під час експедицій в 2001–2003 рр. при розкопках золотоординського мавзолею. Цей мавзолей, споруджений для поховання представників багатої родини, був розташований на лівому березі річки Кочелай, а на правому березі знаходилося поселення. Дослідження місця поселення показало, що люди жили тут протягом кількох історичних епох. В поселенні була знайдена кераміка епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.), заліза (перша половина I тисячоліття н. е.), середньовіччя (IV–XIII століття н. е.), швидше за все це були татаро-монгольські кочівники пізнього середньовіччя, періоду заселення території слов'янами.

Саме в середньовіччі були засновані багато сіл, місце розташування яких залишається постійним станом на 21 сторіччя. Багато назв сіл, річок, і ділянок місцевості в районі мають тюркське походження: Алай, Кочелай, Донгуз, Балтай та інші, засновниками яких були татари. Імовірно також, що народи мордовської національності, в основному ерзя, оселилися на території району в першій половині XVII століття. За легендою 3 брати — Резай, Сарай і Осан, першими прийшли сюди і заснували 3 села: Резайкіно, Сарайкин і Осановка. Ці мордовські села існують і понині. Село Резайкіно відноситься до Базарно-Карабулацького району. Великороси почали заселяти територію району приблизно в кінці XVII століття. Більшість російських поселень з'явилося на початку XVIII століття. Район утворений 23 липня 1928 року в складі Вольського округу Нижньо-Волзького краю. До його складу увійшла територія колишньої Балтайської волості Вольського повіту Саратовської губернії.

З 1934 року район в складі Саратовського краю, з 1936 року — в складі Саратовської області.

Економіка ред.

Район сільськогосподарський, тут виробляється зерно, соняшник, різноманітна тваринницька продукція. Є лікеро-горілчаний і сироробний заводи.

Пам'ятки ред.

Пам'ятками району є пам'ятники історії та культури: садиба графа Нессельрода в селі Царівщина, Храм Покрова Божої Матері в селі Балтай, церква і парк в селі Всеволодчіно, храм архістратига Божого Архангела Михаїла в селі Донгуз, храм в ім'я Дмитра Донського в селі Столипіно. Природний пам'ятник — гора Шихан поблизу села Великі Озерки.

Примітки ред.

Посилання ред.