Балка Крута

Балка Крута
Витік	на північно-західній стороні від села Верхній Митякин
• координати	48°47′53″ пн. ш. 39°55′19″ сх. д. / 48.79806° пн. ш. 39.92194° сх. д.
Гирло	Деркул
• координати	48°49′25″ пн. ш. 39°47′45″ сх. д. / 48.82361° пн. ш. 39.79583° сх. д.
Басейн	Азовського моря
Країни:	Росія; Україна; Ростовська й Луганська області
Довжина	~10,59 км

Балка Крута (рос. Балка Крутая^[1]; б. Крутая^[2]) — балка (річка) в Росії й Україні у Тарасовському й Станично-Луганському районах Ростовської й Луганської областях. Ліва притока річки Деркулу (басейн Азовського моря).

Опис ред.

Довжина річки приблизно 10,59 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,07 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,09^[3]. Формується декількома безіменними балками та загатами^[1]. На деяких ділянках балка частково пересихає^[3].

Розташування ред.

Бере початок на північно-західній стороні від села Верхній Митякин. Тече переважно на північний захід через село Деркул і впадає у річку Деркул, ліву притоку Сіверського Дінця.

Цікаві факти ред.

У минулому столітті на балці існувала 1 водокачка та в селі Деркул 1 газова свердловина^[2].

Примітки ред.

↑ ^а ^б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXV, лист: 18. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Харьковской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
↑ ^а ^б Генеральний штаб // Валуйське // Росія Ростовська область. Україна Луганська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 15 жовтня 2020.
↑ ^а ^б https://www.google.com.ua/maps/@48.8198122,39.8103292,16.25z?hl=uk. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.

Джерела ред.

Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 294

[Военно-топографическая_карта_Российской_Империи_1846-1863_гг._(издавалась_до_1919_г.),_созданная_под_руководством_Ф.Ф._Шуберта_и_П.А._Тучкова._Масштаб:_3_версты_на_дюйм._Ряд:_XXV,_лист:_18._Показаны_территории:_Екатеринославской_губернии,_Харьковской_губернии,_Область_Войска_Донского-1] а ^б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXV, лист: 18. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Харьковской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.

[Генеральний_штаб_//_Валуйське_//_Росія_Ростовська_область._Україна_Луганська_область_//_Система_координат_1942_р.-2] а ^б Генеральний штаб // Валуйське // Росія Ростовська область. Україна Луганська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 15 жовтня 2020.

[https://www.google.com.ua/maps/@48.8198122,39.8103292,16.25z?hl=uk-3] а ^б https://www.google.com.ua/maps/@48.8198122,39.8103292,16.25z?hl=uk. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.

[1]

[2]

[3]