Балдуїн д'Ібелін
Балдуїн д'Ібелін (фр. Baudouin d'Ibelin; близько 1133—1187), також відомий як Балдуїн з Рамли — барон Єрусалимського королівства в XII столітті. Представник впливової в Єрусалимському і Кіпрському королівствах родини Ібелінів. Другий син Барісана д'Ібеліна, його брати — старший Гуго д'Ібелін і молодший Баліан д'Ібелін.
| Балдуїн д'Ібелін | |
|---|---|
| Народився | 1133[1] |
| Помер | 1187 |
| Діяльність | феодал |
| Учасник | Битва при Монжизарі |
| Титул | lord of Mirabeld, Lord of Ibelind і lord of Ramlad |
| Рід | Ібелінські |
| Батько | Барісан д'Ібелін |
| Мати | Helvis of Ramlad |
| Брати, сестри | Гуго I (сеньйор Яффи), Баліан д'Ібелін, Ermengarde of Ibelind і Stephanie of Ibelind |
| У шлюбі з | Richilde of Bethsand, Isabelle Gothmand і Maried |
| Діти | Есківа Ібелін, Q58378456? і Thomas of Ibelind |
 | |
Біографія
ред.Після смерті старшого брата, Гуго, замок Ібелін перейшов до Балдуїна, який залишив сеньйорію Рамла і передав Ібелін у володіння молодшому брату Баліану. Балдуїн і Баліан підтримали Раймунда III, графа Триполі, проти Міля де Плансі у боротьбі за регентство при королі Балдуїні IV в 1174 році, а в 1177 році брати брали участь у битві при Монжизарі. В 1177 Балдуїн завдав публічну образу кузену короля графу Філіппу Ельзаському, який хотів, щоб сестри короля вийшли заміж за його васалів. Філіп у жовтні залишив Єрусалим і вирушив на північ, боротися з мусульманами на боці Антіохійського князівства. Балдуїн д'Ібелін був наближеним до королеви-вдови Марії Комніни (королева Єрусалима), і, ймовірно, його вчинок був продиктований бажанням самому отримати за дружину одну з сестер короля.
Балдуїн потрапив у полон у битві на річці Йордан в 1179 році. За нього заплатив викуп візантійський імператор Мануїл Комнін. Після звільнення Балдуїн відвідав Константинополь в 1180 році. За легендою, імператор посадив його в крісло і з ніг до голови обсипав монетами, які призначалися для викупу. Під час його перебування у Константинополі імператор помер. У 1183 році він підтримав Раймунда проти Гі Лузіньяна, чоловіка Сибіли і, на той момент, регента при хворому на проказу Балдуїні IV. Балдуїн був одним з баронів, які радили королю коронувати сина Сибіли, Балдуїна V в 1183 році, поки Балдуїн IV був ще живий.
Це була спроба запобігти успадкуваню Гі де Лузіньяном королівського титулу. Балдуїн V став королем, ще будучи дитиною, у 1185 році, а в 1186 році, коли Балдуїн V помер, Сибіла коронувалася разом з Гі. Претендент на трон, якого підтримував Раймунд, Онфруа IV де Торон, відмовився від своїх претензій і не став розв'язувати громадянську війну, а приєднався до Сибіли і Гі. Усі барони королівства присягнули на вірність Гі, крім Раймунда та Балдуїна. Балдуїн залишив свого сина під опікою молодшого брата Баліана, а сам вирушив з Раймундом до Антіохії.
Відповідно до хроніки Ернуля (пізнє продовження хроніки Вільгельма Тирського, написане зброєносцем Баліана), Балдуїн не любив Гі, тому що сам хотів одружитися з Сибілою в 1180 році. Балдуїн і Сибіла вели листування протягом його перебування в полоні, проте рід Ібелін не був настільки знатним, як Лузіньяни, і Балдуїн зазнав невдачі. Балдуїн вважав Гі «божевільним і дурнем» і відмовився визнати його королем (ще й тому, що Гі приїхав з Європи, а Балдуїн належав до місцевої знаті). Він відмовився повернутися в Єрусалим, щоб допомогти Гі протистояти Саладіну, і можливо, помер у добровільному вигнанні в 1187 році.
Сім'я
ред.У 1157 році Балдуїн одружився з Рішильдою з Бетсана, їх діти:
- Томас д'Ібелін, сеньйор Рамли (помер у 1188),
- Есківа д'Ібелін (1160—1196), дружина короля Кіпру Аморі Лузіньян 1175 р. (або раніше), мати короля Гуго I Лузіньяна.
- Стефанія д'Ібелін, дружина Аморі, віконта Наблуса.
Він розлучився з Рішильдою в 1174 і одружився з Ізабеллою Готман у 1175 році. Вона померла 1177 року, а після 1180 року він одружився з Марією, донькою Реньє, коннетабля графства Триполі.
Інший Балдуїн Ібелін (сенешаль Кіпру) був сином Жана д'Ібелін, знаного як старий сеньйора Бейрута, який доводиться племінником цьому Балдуїну.
Примітки
ред.Джерела
ред.- William of Tyre, A History of Deeds Done Beyond the Sea. E. A. Babcock and A. C. Krey, trans. Columbia University Press, 1943.
- Peter W. Edbury, The Conquest of Jerusalem and the Third Crusade: Sources in Translation. Ashgate, 1996.
- Peter W. Edbury, John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem. Boydell Press, 1997.
- Bernard Hamilton, The Leper King and his Heirs. Cambridge University Press, 2000.
- H. E. Mayer, "Carving Up Crusaders: The Early Ibelins and Ramlas", in Outremer: Studies in the history of the Crusading Kingdom of Jerusalem presented to Joshua Prawer. Yad Izhak Ben-Zvi Institute, 1982.
- Steven Runciman, A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, 1952.