Гуго I (король Кіпру)

Гуго I (фр. Hugues; 1194 — 10 січня 1218) — король Кіпру (1205–1218).

Гуго I
Прапор 3-й Король Кіпру
1 квітня 1205 — 10 січня 1218
Попередник:	Аморі
Наступник:	Генріх I
Народження:	1193
Смерть:	10 січня 1218  Триполі
Поховання:	Триполі
Рід:	Лузіньяни
Батько:	Аморі де Лузін'ян
Мати:	Есківа Ібелін
Шлюб:	Alice of Champagned
Діти:	Isabella of Cyprusd, Mary of Lusignan, Countess of Brienned і Генріх I
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Регентство

Походив з династії Лузіньянів. Син Аморі I, короля Кіпру та Єрусалиму, й Ешиви Ібелін. В 11 років залишився сиротою. При ньому було призначено регента Готьє де Монбельяра. Останній впроваджував політику на зміцнення союз із Єрусалимським королівством з огляду на небезпеку з боку султанів Айюбідів. У 1206–1207 роках спробував захистити місто Анталію, що належало Альдобрандіні, від армії сельджуків Румського султанату на чолі із Килич Арсланом I. Проте цей похід виявився невдалим. В подальшому де Монбельяр проводив обережну зовнішню політику. У зовнішній політиці думав лише про власне збагачення, поповнення статків, можливості здерти якийсь луп.

Король

У 1210 році Гуго I отримав усю повноту влади, відразу відсторонив Готьє де Монбельяра від посад, змусив його втікати до Палестини, конфіскував його майно. Для посилення захисту Кіпру та зміцнення католицтва на острові Гуго I запросив лицарів орденів тамплієрів та госпітальєрів. У 1213 році втрутився у конфлікт архієпископа Нікосії з латинським патріархом щодо збереження незалежності місцевої церкви. Зрештою в цьому він досяг успіху.

У 1217–1218 роках брав участь у П'ятому хрестовому поході разом з Андрієм II Арпадом, королем Угорщини та Іоанном Брієном.

10 січня 1218 року король Гуго I помер у Триполі (сучасний Ліван).

Родина

Дружина — Аліса Шампанська

Діти:

• Марія (1215–1252), дружина Готьє IV, графа Брієна та Яффи
• Ізабела (1216–1264), дружина Генріха Антіохійського
• Генріх (1217–1253), король Кіпру у 1218–1253 роках

Джерела

• René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p.