Ібелінський дім

родина шляхетного походження

Ібелінський дім (фр. maison d'Ibelin) — франкський шляхетний рід ХІІ—XV ст., що відігравав важливу роль у Єрусалимському королівстві. Його представники мали великі землеволодіння у Святій Землі й на Кіпрі. Родоначальник — Барісан д'Ібелін, вихідець з Північної Італії невідомого походження[1], якому єрусалимський король Фульк дарував землі. За родовою легендою були вихідцями із французького поселення Ле-Пюїзе поблизу Шартра. Назва дому походить від містечка Ібелін, де 1141 р. голова роду збудував Ібелінський замок, центр Ібелінської сеньйорії Яффського графства. Вигас у XV ст. Герб — червоний тамплієрський хрест на золотому щиті. Також — Ібеліни, з Ібеліна, Ібелінські (лат. de Ibelin; d'Ibelin).

Герб Ібелінського дому

ТитулиРедагувати

  • господар/сеньйор Ібелінський (лат. Domini Ibelirni; з печатки Баліана ІІ)
  • графи Яффські (Comes Joppensis)

Представники:Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Edbury 1997, 4.

ДжерелаРедагувати

  • Edbury, P. John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem. Boydell Press, 1997.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ібелінський дім