Бакуменко Олександр Данилович

Олександр Данилович Бакуменко
Bakumenko O.D.jpg
Олександр Бакуменко (Київ, 2015)
Народився 25 листопада 1953(1953-11-25) (68 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Мова творів українська
Премії Лауреат премій ім. І. Нечуя-Левицького, ім. К. Симонова, ім. О. Фадєєва, ім. І. Вільде
«Гілка Золотого каштана».

Олекса́ндр Дани́лович Баку́менко (25 листопада 1953, Київ) — український письменник, журналіст, літературознавець, краєзнавець.

Член Національної спілки письменників України (з 2005), Національної спілки журналістів України (з 2010), Національної спілки краєзнавців України.

ЖиттєписРедагувати

Уродженець Києва. Син письменника Бакуменка Данила Олександровича. Брат науковця Валерія Бакуменка.

Закінчив факультет прикладної математики Київського політехнічного інституту. Працював на інженерних і керівних посадах у галузі зв'язку, зокрема головним інженером обчислювального центру «Укрпошта». Згодом — головний редактор київського видавництва «Альтерпрес», відповідальний секретар Київської письменницької організації, відповідальний секретар Національної спілки письменників України, перший заступник, згодом голова правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника.

ТворчістьРедагувати

Автор понад 30 книжок поезії і прози.

  • поетичних збірок «Серпневий падолист», «Сніги ідуть весною», «Батьків камертон», «У пісні вічності душа…», «Напуття»;
  • художньо-документальних романів «Захисник Чернечої гори», «Зодчий Слова», «Король Ринкової вулиці», «Родолібіє»;
  • книжок публіцистичних нарисів «Про вічне у пісні і слові…», нарисів про сучасних письменників «Доброзвучна Муза», «У сузір'ї Дніпра»;
  • літературознавчих повістей-есеїв «Народний пісняр», «Світло казкової істини», «Володар безцінного скарбу», «Острів зневір і сподівань», «Літопис обманутого покоління», «З племені переможців», «У майбутнього слух абсолютний», «Формула вічної поезії», «Магнітне поле життєлюба», «Літературний аташе»;
  • роману «Король Ринкової вулиці» (Київ: Преса України, 2013), який Національна спілка краєзнавців України висунула на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2016 року[1].

Переклав з російської і видав друком роман Ю. Виноградова «Солодка каторга». Упорядник посмертних книжок Д. Білоуса «Мандрівка в Країну Чеснот», «Жар-птиця», «Тобі, Україно»; Д. Бакуменка «Кардіограма мужності»; Г. Коваля «Не дають мені спать солов'ї».

У співавторстві з українськими композиторами створив понад 100 пісень, що увійшли до репертуару народних артистів України Володимира Оберенка, Олександра Василенка, Світлани Мирводи, заслужених артистів України Івана Красовського, Василя Волощука, Олеся Коляди, арт-студії «Нова пісня», ансамблю Збройних Сил України, ансамблю МНС та дитячого хору Українського радіо і телебачення.

Видано книжку пісень на вірші О. Бакуменка «У пісні вічності душа» та компакт-диск пісень на його вірші «Серпневі зорі», а також книжку мистецтвознавчих нарисів «Про вічне у пісні і слові».

Громадська діяльністьРедагувати

 
Диплом літературної премії «Гілка золотого каштана», підписаний Олександром Бакуменком

Голова правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника з 2017 року. Президент ВГО «Українська асоціація письменників художньо-соціальної літератури». Академік-секретар з літературознавства й мистецтвознавства Міжнародної академії освіти та науки.

НагородиРедагувати

  • Почесний зв'язківець України
  • Нагороджений медалями, вищими відомчими відзнаками УФК «За подвижництво в культурі» та «Почесною відзнакою» Національної спілки письменників України.

Лауреат літературно-мистецьких премій:

  • Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2020)[2]
  • Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військово-патріотичної тематики у творах літератури та мистецтва (2018)
  • Міжнародна літературно-мистецька премія імені Володимира Винниченка (2016)
  • Міжнародна літературна премія імені Ірини Вільде (2016)
  • Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (2015)
  • Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського (2013)
  • Міжнародна літературна премія імені Олександра Фадєєва (2009)
  • Міжнародна літературна премія імені Костянтина Симонова (2007)
  • Міжнародної літературно-мистецької премії «Гілка Золотого каштана» (2001)
  • Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького (2008)
  • Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Олександра Олеся (2011)

Дипломант Інтернет-конкурсу літературних критиків «Буквоїд-2011».

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.

ПосиланняРедагувати