Василенко Олександр Миколайович

Олекса́ндр Микола́йович Василе́нко (28 травня 1952, Київ) — соліст-вокаліст Національного ансамблю солістів «Київська камерата», народний артист України

Василенко Олександр Миколайович
Основна інформація
Дата народження 28 травня 1952(1952-05-28) (72 роки)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР
Професія Соліст-вокаліст
Нагороди
Народний артист України

Життєпис

ред.

Народився 28 травня 1952 року в м. Києві в сім'ї службовців.

У 1969 р. закінчив Київську середню школу № 187. У 1970 р. пішов до лав Радянської армії.

З 1977 р. по 1982 р.— навчався в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського. Прослуховувався у професора Г.Сухорукової, вчився вокалу у народної артистки СРСР Лариси Руденко, Світлани Матеюк, Марини Єгоричевої, Ірини Колодуб, по камерному класу — у Зої Ліхтман.

  Зовнішні зображення
  На гастролях в Іспанії
  На сцені палацу «Україна»
  Він виконує багато класичних творів
  Перед черговим виступом

З 1982 р. працював у вокальному ансамблі «Радянська пісня» (у 1985 р. реорганізований в «Екстра-фактор») при Київській державній філармонії. Після відкриття Київського дитячого музичного театру брав участь у перших його виставах. Продовжував діяльність у вокально-інструментальному ансамблі «Настрій». На міжнародному конкурсі у Вінниці (1986 р.) й на конкурсі «Золоті трембіти» у Тернополі (1987 р.) виборов почесне третє і друге місця. Згодом став солістом філармонії, з 1993 р. — Державного духового оркестру.

З 1994 p. — соліст Національного камерного ансамблю «Київська камерата». 1995 р.  присвоєно почесне  звання «Заслужений артист України», 2005 р. - «Народний артист України».

Постійний гість Всеукраїнського фестивалю української пісні «Пісенний вернісаж», неодноразовий переможець фестивалю «Шлягер року» та радіофестивалю «Пісня року». 3 2003 по 2012 рр. голова журі Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької творчості «Зоряний Симеїз», член журі Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос України». Почесний академік Української академії наук (2006).

[Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Творчі нагороди

ред.

«Володар голосу унікальної краси».Удостоєний на Міжнародному фестивалі «Світ музики» в Італії (1999). У 2000 році на цьому ж фестивалі здобув Гран-прі та знову підтвердив свій титул «Володар голосу унікальної краси».

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка (2002).

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2014).

Лауреат премії імені Богдана Хмельницького (2019).

Орден Святителя Миколая (2024).

Репертуар

ред.

У репертуарі співака — твори композиторів-класиків, сучасна вокальна музика та шлягери минулих років, пісні народів світу мовами оригіналу; виступає з симфонічними, народними, духовими оркестрами та естрадними колективами. Співпрацює з сучасними українськими композиторами: Олексієм Чухраєм, Леонідом Попернацьким, Валентином Касьяновим, Геннадієм Володьком, Олесем Колядою, Леонідом Нечипоруком, Тетяною Оленевою-Стаматі, Віктором Ліфанчуком, Володимиром Домшинським, Людмилою Єрмаковою, Володимиром Ілемським. Свого часу плідно працював з Людмилою Височинською і Олександром Кушнарьовим. Виконує пісні на вірші: Бориса Олійника, Дмитра Луценка, Миколи Сингаївського, Миколи Луківа, Вадима Крищенка, Ганни Чубач, Михайла Ткача, Павла Мовчана, Михайла Шевченка, Ніни Шаварської, Леоніда Федорука, Йосипа Фиштика.

Гастролі

ред.

Чимало гастролює: Болгарія, Словаччина, Чехія, Польща, Югославія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Франція, Північна Корея, США.

Творчий доробок

ред.

Найвідоміші аудиодиски  — «У стилі ретро», «Дивлюсь я на небо», «Мені не забути тебе», «Іще не осінь», «Іще одна весна», «Квітка нічного саду», «Мені з тобою добре».

ред.

Дискографія

ред.

CD —

  • «Мені не забути тебе» (2001),
  • «У стилі ретро» (2002, К—228918 АГ),
  • «Любімо її…» (2004, разом з Л. Федоруком),
  • «У стилі ретро -2» (2004),
  • «У стилі ретро-3» (2005),
  • «Дивлюсь я на небо» (2006),
  • «На счастье» (2006),
  • «Квітка нічного саду» (2011)
  • «Мені з тобою добре» (2011),
  • «Іще не осінь» (2011),
  • «Іще одна весна» (2011),
  • «Трускавецька Фієста» (2016)

Література

ред.
  • В. Кузик Василенко Олександр Миколайович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 309[Б. п.]. Василенко Олександр Миколайович // Кияни. Біографічний словник: Довідкове енциклопедичне видання. — К.: «Фенікс». 2004.—- С.60.

[Б. п.]. Василенко Олександр // Золота книга України. Золотий фонд нації. — К.: Українська конфедерація журналістів, 2009. — С. 114.

[Б. п.]. Олександр Василенко // В. Болгов, І. Болгов. Міжнародна програма «Мистецький Олімп».—- К.: Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2010.— С. 236.

[Б. п.]. Олександр Василенко // Обличчя України: Імена — портрети — долі.— К.: Інститут біографічних досліджень, 2011. — С.50.

  • Ставицька Я. Останній з могікан, який не став олімпійським боксером // Еще раз о музыке и не только. — 2005. — № 8.
  • [Б. п.]. Чарівний голос України // Нац. мед. університет ім. О. Богомольця: Роки, події, люди. — К., 2006.
  • Матушек О. Одвічна єдність музики і слова // Літ. газета. — 1994. — 18 квіт.
  • Даниленко Н. Голос унікальної краси // Уряд, кур'єр. — 2000. — 13 трав.
  • Олар П. Маніфестація // Форум. — 2000. — ЗО верес.
  • Кулага Г. Спів люблю, як життя // Веч. Київ. — 2002. — 28 трав.
  • Михайленко Л. Я запрограмований на пісню // Вісті. — 2002. — 19 верес.
  • Даниленко Н. Весняне небо мені завжди хочеться порівняти з людськими душами… // Говорить і показує Київ. — 2003. — 20 берез.
  • Самійленко Л. Що лягає на серце // Хрещатик. — 2004. — 2 лип.
  • Власик Т. Порадницька гостина: 3 Олександром Василенком // Порадниця. — 2006. — 2 лют.
  • Назаренко М. Ступка сказал мне: «Ой, тяжко вам буде, чоловіче — перед вами Поплавський виступає» // Бульвар. — 2006. — Черв. — № 25.

Посилання

ред.