Базилевич Анатоль
Анатоль Богдан Базилевич (1887, ? — 26 листопада 1940, Вікторів, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна) — український релігійний, громадський та військовий діяч, священник УГКЦ, військовий капелан.
| Анатоль Базилевич | |
|---|---|
| отець Анатоль | |
 | |
| Народився | 1887 ? |
| Помер | 26 листопада 1940 с. Вікторів, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна |
| Підданство |  ЗУНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | капелан |
| Знання мов | українська, німецька, латина і польська |
| Конфесія | УГКЦ |
| Нагороди |  |
Життєпис
ред.Анатоль Базилевич народився 1887 року. У 1911 році рукопокладений у сан священника. Був сотрудником на парафії в селі Тишківці (1911—1912), адміністратором парафії в Скалі-Подільській (1912—1913), катехитом у Заліщицькій гімназії (1913—1914)[1]. Під час Першої світової війни служив військовим капеланом у армії Австро-Угорщини при уланах.
У 1918 році став капеланом Української Галицької Армії (УГА), служив у І-шій Бригаді УСС, був одним з учасників «Листопадового Зриву» та брав активну участь у всіх визвольних змаганнях[2].
Анатоль Базилевич, гарячий патріот, використовував свої знайомства з визначними особами ще з австрійського війська на користь української справи. Був у приязних відносинах з Василем Вишиваним. Брав участь у боях за Львів і перейшов з українським військом за річкою Збруч. Був у «Чотирикутнику смерті» і брав участь у боях аж до кінця визвольних змагань. Вернувшись у Галичину, був парохом у Живачові, Назавізові, в Поточиськах коло Городенки (1922—1933) та у Вікторові (з 1933 року).
У Вікторові, 26 листопада 1940 року, з невияснених причин, несподівано помер. До кінця свого життя мав він зв'язки з українським підпіллям. На його могилу зложено вінок з написом: «Від тих, що Тебе розуміли».
Нагороди
ред.- Духовний хрест заслуг ІІ ступеня на біло-червоній стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissroten Bande)[3]
Творчість
ред._%D0%B4%D0%BE_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8_%22%D0%A3_%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BF_%D0%A3%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F%22.jpg)
Отець Анатоль є автором перекладу книги «У стіп Учителя (розважання для священників)» Антіна Гуондера (Anton Huonder. Zu Füßen des Meisters — Kurze Betrachtungen für vielbeschäftigte Priester [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.]), який вийшов друком у Жовківській Друкарні оо. Василіян 1926 року.
Джерела
ред.- Іванець Іван, Софронів-Левицький Василь, Гнаткевич Богдан, Лепкий Лев, Німчук Іван, Пастернак Северин, «Українські Січові Стрільці (1914—1920)», Накладом ювілейного комітету, м. Львів, 1935р.
Примітки
ред.- ↑ Bazylevyč Anatol' Bohdan // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 271. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
- ↑ Дмитро Микитюк. Українська Галицька Армія = Army of the Western Ukraine (Galicia) = L'armée ukrainienne de Galicie: у 40-річчя її участи у Визвол. Змаганнях в 1918—1920 рр.: матеріяли до історії. — Вінніпеґ [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1656.
Посилання
ред.- Отець Анатоль Базилевич [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- У стіп Учителя. бібліотека Центру ім. Митрополита Андрея Шептицького
- Фото отця Анатоля Базилевича на сторінках книги «Забута перемога: Кримська операція Петра Болбочана 1918 року» [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] Сергія Громенка
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |