Відкрити головне меню

Миха́йло Бажа́нський (псевд.: Михайло Вірлиний, Пелехатий, Кудеяр та ін.; нар.6 лютого 1910(19100206), Снятин, тепер Івано-Франківської області — пом.18 січня 1994, Детройт, США) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, краєзнавець, пластун.

Бажанський Михайло Васильович
Михайло Бажанський.jpg
Народився 6 лютого 1910(1910-02-06)
Снятин
Помер 18 січня 1994(1994-01-18) (83 роки)
Детройт
Національність українець
Діяльність письменник, публіцист, краєзнавець
Alma mater Український вільний університет

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Початкову освіту отримав у місцевій народній школі, гімназії та польській середній школі в Коломиї. Учасник (з 1921) та організатор пластунських організацій на Снятинщині (1922—1923). Член УВО, політв'язень (1927—1928). З 1929 — у Чехо-Словаччині, слухач Українського вільного університету (Прага). Співорганізатор І з‘їзду Союзу Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ, 1930), редактор «Молодого Життя» та «Пластової Трибуни»; член та керівник пластових таборів в Карпатській Україні (1930—1938). Голова Українсько-литовського товариства в Празі (1936), курінний Старшо-пластунського Куреня ім. О. Вахнянина (Прага, 1936—1939), секретар Українського європейського Об‘єднання[1].

Член уряду Української Карпатської Держави (1938—1939).

Директор Дослідницького Інституту України у Львові (1941—1943), редактор видання «Сурми» (1941—1943). Референт Літературно-мистецького клубу (1941—1943) та член Культурної Ради м. Львова. В'язень німецьких таборів (з 1943), організатор табору для переміщених осіб (Ашаффенбург, 1945—1949), співробітник тижневика «Неділя», член Спілки Журналістів у Німеччині. Курінний VI Куреня СУПЕ «Закарпатці» (з 1946), голова Контрольних Комісій СУПЕ (1945) та Головної пластової старшини (1946—1949), голова Пластової Області Ашаффенбург (до 1949).

З 1949 — в Детройті (США). Член так званої Дієвої Головної пластової старшини, голова її Контрольної Комісії (1950—1952).

Співробітник ряду українських періодичних видань, редактор Бюлетеня «За чаром Срібної Землі» (1950—1958), тижневика «Український Прометей» та журналу «Снятин» (з 1968). Голова Літературно-Мистецького Клубу в Детройті (1951—1956), редактор «Книги митців» (1954). Член Головної Пластової Ради (1952—1958), член та генеральний секретар Головної Пластової пулави (1958—1962). Голова Метрополітального відділу Українськиого Конгресового Комітету в США (1962—1965), голова Комітету Поневолених Народів (1962—1964). Фундатор музею-архіву та української бібліотеки (понад 12 тис. томів), переданих Українському Науковому інституту Гарвардського університету (1974). Автор близько 100 окремих творів та публікацій.

На честь Михайла Бажанського наззвано сквер, збудовано пам'ятник, витворено зображення на стелі, засновано музей.

ТвориРедагувати

  • Бажанський М. Краса Снятинщини: Ріки, потоки, ліси, луги, сади, міста і села та висока матеріальна і духова культура їхніх жителів: Гаслова енциклопедія. — Детройт, 1982.
  • Бажанський М.Творчий динамізм патріотизму моїх земляків: Від перших проявів організованих суспільних гуртків, церковних братств, ремісничих цехів — аж до «Січей», «Соколів», «Просвіт», «Рідних Шкіл» та бойових формацй і політичних партій: Гаслова енциклопедія. — Детройт,1983.
  • Бажанський М. Віки говорять: Матеріяли до історії Снятинщини від найдавніших часів. — Детройт, 1981.
  • О. Ольжич і його батьки. — Детройт, 1986. — 64 с.
  • Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. — Детройт, 1984.
  • Бажанський М. Мемуарна мозаїка. — К., 1998.
  • Моя Карпатська Україна: синхронізація неповторних подій. — Київ; Нью-Йорк: Світовид, 1995. — 108 с.
  • Бажанський М. Мозаїка квадрів в'язничних. — Ашафенбурґ, 1946.
  • Бажанський М. Відновлення Української Держави 1918 року. — Детройт, 1979. — 88 с.

Вшанування пам'ятіРедагувати

У Снятині відкрито «Музей-бібліотеку Михайла Бажанського» 2000 року, до 90-річчя з дня народження письменника, культурно-громадського діяча, краєзнавця, редактора та видавця. У експозиції представлені особисті речі та фотографії Михайла Бажанського, його бібліотека[2].

2010 року в центрі м. Снятин було встановлено бронзовий бюст Михайлу Бажанському.

ЛітератураРедагувати

  • Король І. У вічну пам'ять М. Бажанському // Свобода. — 1994. — 4 берез.; Касіян С. Св. п. М. Бажанський // Там само. — 19 берез.; * Керницька Д. У світлу пам'ять М. Бажанського // Там само. — 10 трав.
  • Вірний син своєї землі: Некролог // Укр. слово. — 1994. — 24 лют.
  • Бажанський М. Мемуарна мозаїка (передмова). — К., 1998.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати