Вікіпедія

Бажанський Михайло Васильович

(1910–94)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бажанський.

Миха́йло Бажа́нський (псевд.: Михайло Вірлиний, Пелехатий, Кудеяр та ін.; нар.6 лютого 1910(19100206), Снятин, тепер Івано-Франківська область — пом.18 січня 1994, Детройт, США) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, краєзнавець, пластун.

Бажанський Михайло Васильович
ПсевдоМихайло Вірлиний[1], Михайло Вірлиній[2], Пелехатий[1] і Кудеяр[2]
Народився6 лютого 1910(1910-02-06)
Снятин, Івано-Франківська область
Помер18 січня 1994(1994-01-18) (83 роки)
Детройт, Мічиган, США
ПохованняГемтремк[3]
Країна Чехословаччина[1]
 США[2]
Національністьукраїнець
Місце проживанняДетройт[1]
Діяльністьписьменник, політик, громадський діяч, публіцист, краєзнавець, пластун, в'язень концтабору Третього рейху
Alma materУкраїнський вільний університет і Коломийська українська гімназія
ВчителіКолесса Олександр Михайлович
ЗакладУкраїнський Прометей, Снятин і Молоде життя
ЧленствоУкраїнська військова організація
ПартіяОУН і Організація українських націоналістів

Життєпис

ред.

Початкову освіту отримав у місцевій народній школі, гімназії та польській середній школі в Коломиї. Учасник (з 1921) та організатор пластунських організацій на Снятинщині (1922—1923). Член УВО, політв'язень (1927—1928).

З 1929 — у Чехо-Словаччині, слухач Українського вільного університету (Прага). Співорганізатор І з‘їзду Союзу Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ, 1930), редактор «Молодого Життя» та «Пластової Трибуни»; член та керівник пластових таборів в Карпатській Україні (1930—1938). Голова Українсько-литовського товариства в Празі (1936), курінний Старшо-пластунського Куреня ім. О. Вахнянина (Прага, 1936—1939), секретар Українського європейського Об‘єднання[4].

Директор Дослідницького Інституту України у Львові (1941—1943), редактор видання «Сурми» (1941—1943). Референт Літературно-мистецького клубу (1941—1943) та член Культурної Ради м. Львова. В'язень німецьких таборів (1943—1945), організатор табору для переміщених осіб (Ашаффенбург, 1945—1949), співробітник тижневика «Неділя», член Спілки Журналістів у Німеччині. Курінний VI Куреня СУПЕ «Закарпатці» (з 1946), голова Контрольних Комісій СУПЕ (1945) та Головної пластової старшини (1946—1949), голова Пластової Області Ашаффенбург (до 1949).

З 1949 — в Детройті (США). Член так званої Дієвої Головної пластової старшини, голова її Контрольної Комісії (1950—1952).

Співробітник ряду українських періодичних видань, редактор Бюлетеня «За чаром Срібної Землі» (1950—1958), тижневика «Український Прометей» та журналу «Снятин» (є його засновником з 1968). Голова Літературно-Мистецького Клубу в Детройті (1951—1956), редактор «Книги митців» (1954). Член Головної Пластової Ради (1952—1958), член та генеральний секретар Головної Пластової пулави (1958—1962). Голова Метрополітального відділу Українськиого Конгресового Комітету в США (1962—1965), голова Комітету Поневолених Народів (1962—1964).

Фундатор музею-архіву та української бібліотеки (понад 12 тис. томів), переданих Українському науковому інституту Гарвардського університету (1974).

Автор близько 100 окремих творів та публікацій.

Помер 18 січня 1994 року в місті Детройт, штат Мічиган, США.

Вшанування пам'яті

ред.

На честь Михайла Бажанського названо сквер, збудовано пам'ятник, витворено зображення на стелі, засновано музей.

 
Редколегія журналу «Снятин» під час вшанування 110-річчя від дня народження Михайла Бажанського, лютий 2020

У Снятині 2000 року, до 90-річчя з дня народження письменника, культурно-громадського діяча, краєзнавця, редактора та видавця відкрито «Музей-бібліотеку Михайла Бажанського». В експозиції представлені особисті речі та фотографії Михайла Бажанського, його бібліотека[5].

2010 року в центрі м. Снятин було встановлено бронзовий бюст Михайлу Бажанському.

Твори

ред.
  • Бажанський М. У вирі життя [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Прага: Knihtisk, 1941. 126 с.
  • Бажанський М. Як загинула Ольга Басарабова [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Прага: Секція Мистців, Письменників та Журналістів УНО в Празі, 1941. 24 с.
  • Бажанський М. Краса Снятинщини: Ріки, потоки, ліси, луги, сади, міста і села та висока матеріальна і духова культура їхніх жителів: Гаслова енциклопедія. — Детройт, 1982.
  • Бажанський М. Творчий динамізм патріотизму моїх земляків: Від перших проявів організованих суспільних гуртків, церковних братств, ремісничих цехів — аж до «Січей», «Соколів», «Просвіт», «Рідних Шкіл» та бойових формацй і політичних партій: Гаслова енциклопедія. — Детройт,1983.
  • Бажанський М. Віки говорять: Матеріяли до історії Снятинщини від найдавніших часів. — Детройт, 1981.
  • О. Ольжич і його батьки. — Детройт, 1986. — 64 с.
  • Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. — Детройт, 1984.
  • Бажанський М. Мемуарна мозаїка. — К. : Критика, 1998. — 344 с. — ISBN 966-02-0755-7, ISBN 978-966-02-0755-4.
  • Моя Карпатська Україна: синхронізація неповторних подій. — Київ; Нью-Йорк: Світовид, 1995. — 108 с.
  • Бажанський М. Мозаїка квадрів в'язничних. — Ашафенбурґ, 1946. [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  • Бажанський М. Відновлення Української Держави 1918 року. — Детройт, 1979. — 88 с.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. ↑ а б в collective author Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  3. ↑ Король І. У вічну пам'ять М. Бажанському // Свобода — Джерсі-Сіті, Шемокін, Маунт-Кармел, Оліфент, Скрентон, Нью-Йорк, Парсіппені-Трой-Гіллс: УНС, 1994. — ISSN 0274-6964
  4. ↑ Бажанський Михайло. Енциклопедія історії України (ЕІУ). Процитовано 12.07.2015.
  5. ↑ Музей-бібліотека Михайла Бажанського[недоступне посилання з червня 2019]

Література

ред.
  • Король І. У вічну пам'ять М. Бажанському // Свобода. — 1994. — 4 берез.
  • Касіян С. Св. п. М. Бажанський // Свобода. — 19 берез.
  • Керницька Д. У світлу пам'ять М. Бажанського // Свобода. — 10 трав.
  • Вірний син своєї землі: Некролог // Українське слово. — 1994. — 24 лют.
  • Бажанський М. Мемуарна мозаїка (передмова). — К. : Критика, 1998.
  • Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (1945–47). Мюнхен, 1948.
  • Янів В. Дві книжки про Брец // Визв. шлях. 1954. № 4.
  • Снятин, Снятинщина, Україна — в серці Михайла Бажанського. Снятин, 2001.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бажанський_Михайло_Васильович&oldid=40522807