Бабич Надія Денисівна
Наді́я Дени́сівна Ба́бич (29 грудня 1943, м. Чернівці — 12 квітня 2021, Чернівці) — українська мовознавиця, кандидатка філологічних наук, професорка з 1995. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ).
| Бабич Надія Денисівна | |
|---|---|
| Народилася | 29 грудня 1943 Чернівці, Україна |
| Померла | 12 квітня 2021 (77 років) Чернівці, Україна |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | мовознавиця, філологиня, українознавець, викладачка університету |
| Alma mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича |
| Галузь | філологія[1] і українознавство[1] |
| Заклад | ЧНУ імені Юрія Федьковича |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Закінчила 1966 Чернівецький університет, працює у ньому: старший лаборант, викладач кафедри, доцент, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови (до 2002 р.).
Коло наукових інтересів — історія мови, стилістика, культура мовлення, фразеологія, лінгвопсихологія, соціолінгвістика, методика викладання мови і етичні та естетичні проблеми функціонування мови.
Нагороди
ред.- Заслужений працівник освіти України (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[2]
- Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (28 листопада 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України[3]
- Подяка президента України (3 жовтня 2000) — за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність[4]
- Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»
Праці
ред.Автор численних праць:
- посібників для вищих навчальних закладів:
- «Фразеологія української мови» (ч. 1—2, 1970 —71),
- «Історія української літературної мови: Практикум» (1983),
- «Основи культури мовлення» (1990),
- «Історія української літературної мови: Практичний курс» (1993),
- «Ділова українська мова» (1996, у співавторстві),
- «Сила мовленого слова» (1996),
- «Практична стилістика» (1997),
- «Культура ділового мовлення» (1997, у співавт.),
- «Лінгво-психологічні основи викладання і вивчення мови» (2000);
- підручників української мови для середніх шкіл з румунською, угорською і польською мовами навчання (1997—2000);
- методичних рекомендацій з вивчення української мови в національних школах (1992, у співавт.).
Співавтор «Словника прізвищ жителів Чернівеччини» (2002).
Примітки
ред.- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Указ президента України №655/2013. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
- ↑ Указ президента України №1162/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
- ↑ Указ президента України N 1102/2000. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
Джерела
ред.- К. Г. Городенська. Бабич Надія Денисівна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Надія Денисівна Бабич // Інформаційний простір Буковини на початку третього тисячоліття. — Чернівці: Букрек, 2012. — С. 253. — ISBN 978-966-399-476-5.
- Надія Бабич. Бібліографічний покажчик [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] // упорядн. Загородна Н. М. — Чернівці 2018. — 120 с.
|
Це незавершена стаття про українського мовознавця чи мовознавицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |