Вікіпедія

Бабич Михайло Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабич.

Миха́йло Ві́кторович Бабич (нар. 28 травня 1969, Рязань) — російський політичний діяч. Повноважний представник Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі (2011—2018). Надзвичайний і Повноважний посол Росії в Республіці Білорусь (2018—2019).

Михайло Вікторович Бабич
рос. Михаил Викторович Бабич
Народився 28 травня 1969(1969-05-28) (54 роки)
Рязань, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик, економіст, депутат Державної Думи РФ
Alma mater Рязанське вище військове командне училище зв'язку ім. Маршала Радянського Союзу М. В. Захарова.
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Знання мов російська
Членство Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd
Посада Повноважний представник Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі.
Військове звання полковник
Термін 2011—2018
Партія Єдина Росія
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною»

Життєпис ред.

Народився 28 травня 1969 року в Рязані. У 1990 році закінчив Рязанське вище військове командне училище зв'язку ім. Маршала Радянського Союзу М. В. Захарова. У 1998 році закінчив юридичний факультет Московського інституту економіки, менеджменту і права, а у 2000 році — Державну академію управління. У 2005 році Михайло Бабич закінчив навчання на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Військової академії Генерального Штабу Збройних Сил РФ. Кандидат економічних наук.

З 1990 по 1995 рр. — служив на командних посадах в Повітрянодесантних військах і військах КДБ СРСР, брав участь в бойових діях.

У 1995 році став керівником ЗАТ «Корпорація „Антей“», м. Москва.

У 1998 році обійняв посаду першого віце-президента ВАТ «Російська торгово-промислова компанія „Росмясомолторг“».

У 1999 році став першим заступником гендиректора ГУП «Федеральне агентство з регулювання продовольчого ринку» при Мінсільгосппроді Росії.

З січня по грудень 2000 рр. — був заступником голови Уряду Московської області.

У січні 2001 року обійняв посаду першого заступника глави адміністрації Івановської області, керівника представництва Адміністрації Іванівській області при Уряді РФ.

З листопада 2002 року по лютий 2003 року — Голова уряду Чеченської Республіки.

З лютого по грудень 2003 року — помічник Директора прикордонної служби ФСБ Росії, помічник Міністра економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації.

У 2003 році — обраний депутатом Держдуми. Був членом фракції «Єдина Росія», заступником голови комітету Держдуми з оборони.

У грудні 2011 року — призначений повноважним представником Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі.[1].

Є дійсним державним радником Російської Федерації 1 класу.

29.07.2016 — комітет російської Держдуми з міжнародних справ в закритому режимі ухвалив рішення про призначення Бабича послом в Україні.[2][3] Москва запросила у Києва попередню згоду (агреман) на призначення Михайла Бабича новим послом РФ в Україні.[4]

Міністерство закордонних справ України заявило, що призначення нового посла Росії в Україні знято з порядку денного, та до звільнення окупованих територій України Росією, розглядатися не буде.[5]

24 серпня 2018 року призначений призначений Надзвичайним і Повноважним послом Росії в Білорусі.

У березні 2019 року Міністерство закордонних справ Білорусі закликало посла Бабича проявити «трохи поваги» і не вдаватися до «менторства» у розмовах про відносини між двома країнами.[6]

30 квітня 2019 року відкликаний з посади посла РФ в Мінську.[7]

Нагороди та відзнаки ред.

  • орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня[8], орденом Дружби[9], медалями «За відвагу», «За відзнаку у військовій службі», «За зміцнення бойової співдружності», «В пам'ять 850-річчя Москви», Почесною грамотою Президента РФ[10], Почесною грамотою Уряду РФ, іменною зброєю.

Примітки ред.

  1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 15 декабря 2011 года № 1629 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2013. Процитовано 28 липня 2016.
  2. ↑ У Росії скликають екстрене засідання щодо дипломата для України. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  3. ↑ Москва навмисно зробила призначення посла РФ в Україні Бабича публічним, щоб спровокувати скандал, — Огризко. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  4. ↑ Москва запросила у Киева согласие на назначение Бабича послом РФ в Украине. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  5. ↑ Назначение нового посла России в Украине снято с повестки дня, — Зеркаль. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  6. ↑ МЗС Білорусі: посол Росії «не зрозумів різницю між федеральним округом і незалежною державою». Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
  7. ↑ «Комерсант»: Спецпредставник Путіна Михайло Бабич повертається з Мінська в Росію. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
  8. ↑ Михаил Бабич награждён Орденом. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 28 липня 2016.
  9. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 25 июля 2006 года № 772 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 28 липня 2016.
  10. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 9 января 2010 года № 6-рп «О награждении Почётной грамотой Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 28 липня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабич_Михайло_Вікторович&oldid=39870821