Вікіпедія

Ахмед Люфті ель-Сайєд

Ахмед Люфті ель-Сайєд (араб. أحمد لطفي السيد‎, Ahmed Lutfi el-Sayed; 15 січня 1872(18720115) — 5 березня 1963) — єгипетський інтелектуал, діяч антиколоніального руху, перший директор Каїрського університету. Він також є одним із розбудовників сучасного єгипетського націоналізму, як і єгипетського секуляризму та лібералізму. Ахмед Люфті ель-Сайєд відомий за називним ім'ям «Навчитель покоління». Він також був одним із ярих опонентів теорії панарабізму, настоюючи на тому, що єгиптяни є са́ме єгиптянами, а не лише арабами.

Ахмед Люфті ель-Сайєд
араб. أحمد لطفي السيد‎
Народився15 січня 1872(1872-01-15)[1][2][3]
Дакахлія, Єгипетський хедиват, Єгипет
Помер5 березня 1963(1963-03-05)[1][2][3] (91 рік)
Каїр, Єгипет
Країна Єгипет
Діяльністьжурналіст, інтелектуал, політик, письменник
Alma materАль-Азгар
Знання моварабська[4]
ЗакладКаїрський університет
ЧленствоArab Academy of Damascusd
Титулбей, Паша і Паша[5]
ПосадаМіністр освіти Єгиптуd, Minister of Stated, Minister of Stated, Minister of the Interior of Egyptd, Minister of State for Foreign Affairsd і president of the Academy of the Arabic Language in Cairod
Брати, сестриSaeed Pasha Lutfi al-Sayyidd

Біографія

ред.

Люфті народився у родині феллахів (єгипетських селян) у селі Беркін (Berqin) неподалік містечка Ес-Сімбеллавейн у мухафазі Дакахлія 15 січня 1872 року. Він навчався в Університеті Аль-Азхар, де відвідував лекція відомого єгипетського мислителя і суспільного діяча Мухаммеда Абдо. Са́ме Абдо мав значний вплив на формування особистості Люфті, подіяв на його реформістські настрої. Також Ахмед Люфті вступив до Школи права, яку закінчив 1894 року.

У 1907 році Ахмед Люфті ель-Сайєд заснував першу єгипетську політичну партію ель-Умма («Нація»), що було відповіддю молодого діяча та його оточення на актуальні політичні події (так звана справа Деншавай 1906 року — конфлікт британських солдатів і єгипетських селян, що переріс у затяжну дискусію щодо сучасності і майбутнього Єгипту) та підйом національних почуттів у єгиптян. Люфті також розпочав друк партійної газети «Ель-Ґаріда», на сторінках якої зокрема можна було прочитати:

  «Ель-Ґаріда є суто єгипетською партією, метою якої є захист усіма можливостями виключно єгипетських інтересів.»[6]  

Ахмед Люфті ель-Сайєд був членом єгипетської делегації на Паризькій мирній конференції, що проводилась у Версалі 1919 року, де відкрито заявив про потребу незалежності Єгипту від Британії.

Ахмед Люфті ель-Сайєд став першим директором Каїрського університету (тоді Єгипетського), інагурованим 11 травня 1925 року. Він був близьким другом і колегою Тахи Хусейна, навіть відмовився від свого директорства університету на знак протесту проти рішення єгипетського уряду змістити Хуссейна з його університетської посади у 1932 році[7]. Знову Люфті відмовлявся від поста директора університету в 1937 році, коли єгипетська поліція увірвалася до закладу.

Під час перебування Люфті на посаді директора Каїрського університету, перша група жінок-єгиптянок отримала вищу освіту в єгипетському виші.

Ахмед Люфті ель-Сайєд також у різний час обіймав різноманітні державні посади — міністра освіти, міністра внутрішніх справ, директора Академії арабської мови в Каїрі, та директора Будинку книг. Помер Люфті 1963 року.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в AlKindi
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ http://www.egy.com/historica/pashalst.php
  6. ↑ Vatikiotis, P.J. The History of Modern Egypt. 4th edition. Baltimore: Johns Hopkins University, 1992, стор. 227 (англ.)
  7. ↑ Yunan Labib Rizk To be free [Архівовано 15 липня 2007 у Wayback Machine.] // Аль-Ахрам № 773 за 15—21 грудня 2005 року


  Це незавершена стаття про особу Єгипту.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахмед_Люфті_ель-Сайєд&oldid=34077567