Вікіпедія

Ахалґорі

населений пункт

Ахалґорі (груз. ახალგორი, ос. Ленингор Ленінгор) — селище міського типу у Грузії, у регіоні Мцхета-Мтіанеті, з 17 серпня 2008 року окуповане Росією. Назва Ахалґорі — це оригінальна історична назва міста, яку використовували грузини та чиновники, тоді як Ленінгорі — це назва, дана місту в радянські часи та використовувана південними осетинами. Місто розташоване на березі річки Ксані, висота над рівнем моря — 800 м.

Ахалґорі
ос. Ленингор
груз. ახალგორი

Координати 42°06′08″ пн. ш. 44°29′11″ сх. д. / 42.102222222249771733° пн. ш. 44.48638888891677823° сх. д. / 42.102222222249771733; 44.48638888891677823Координати: 42°06′08″ пн. ш. 44°29′11″ сх. д. / 42.102222222249771733° пн. ш. 44.48638888891677823° сх. д. / 42.102222222249771733; 44.48638888891677823

Країна  Грузія і  Південна Осетія
Адмінодиниця Leningor Districtd
муніципалітет Ахалґоріd
Площа 7 км²
Висота центру 788 м
Офіційна мова осетинська і грузинська
Населення 1033 осіб (2015)[1],
1413 осіб (17 січня 1939)[2],
1584 осіб (15 січня 1970)[2],
1917 осіб (17 січня 1979)[2],
2457 осіб (12 січня 1989)[2],
634 осіб (1886)[3],
640 осіб (1923)[4],
2449 осіб (2002)[5]
GeoNames 615914
Офіційний сайт akhalgori.com
Ахалґорі. Карта розташування: Грузія
Ахалґорі
Ахалґорі
Ахалґорі (Грузія)
Мапа

Історія ред.

Село Ахалґорі вперше згадується у 18 столітті Картлійським князем Вахушті у його праці «Географічний опис Грузії».[6] Назва походить від грузинських слів, що означають «новий» (ახალი/ахалі) і «пагорб» або «гора» (გორა/гора).[6] До радянізації Грузії в 1921 році Ахалґорі був резиденцією грузинського дворянина Еріставі Дуче. За радянських часів він був частиною Південно-Осетинської автономної області та називався Ленінгорі (Ленингори; ლენინგორი) на честь Володимира Леніна.[6] Наприкінці 1990 року уряд Грузинської РСР перейменував його в Ахалґорі.

Контроль над містом ред.

Під час війни в Південній Осетії 1991—1992 років містечко залишалося під юрисдикцією Грузії після того, як більша частина Південної Осетії вийшла з-під контролю центрального уряду. Воно потрапило під контроль сепаратистської влади Південної Осетії в результаті російсько-грузинської війни 2008 року[7] 17 серпня 2008 року.[8] Згодом уряд Південної Осетії перейменував місто в Ленінгор.[9]

До конфлікту в Ахалґорському районі проживало 7700 осіб, приблизно 2000 мешкали в самому місті. Найбільшими селами були Ікорта, Коринта, Канчаветі, Квемо Захори, Ларгвісі, Дореткарі, Карчохі. Населення складали переважно грузини (6520) та осетини (1110) із хорошими стосунками між двома громадами.[10] Наразі Ахалґорі, а також Південна Осетія контролюються російськими військами та південноосетинським ополченням.

Ахалгорійський скарб ред.

Ахалгорійський скарб – поховання знаті з конем, відкрите 1908 року біля с. Ахалгорі, яке містить золоті, срібні та бронзові вироби від V століття до н. е.[11]

Економіка ред.

У дорадянський період — переважно кустарна промисловість[12]. 1983 року в Ахалґорі функціонували заводи — лісопереробний, масло-сирний завод, фруктових соків, лимонадний. Швацький цех — філія швацького цеху Тбіліської трикотажної фабрики № 2, автотранспортне підприємство, друкарня, редакція районної газети, комбінат побутового обслуговування, скотарське господарство, лісгосп, дві середні школи, школа-інтернат, музична школа, дитячий будинок, дитячий садок, будинок культури, кінотеатр, дві бібліотеки, лікарня, поліклініка, аптека, відділення зв'язку[13]. Після розпаду СРСР більшість підприємств закрилися, або перейшли у приватну власність. До початку збройного конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року основними джерелами робочих місць (забезпечували зайнятість близько 200 осіб) були пивоварний завод «Ломісі» (англ. «Lomisi»)[14], деревообробний та каменедробильний цехи[15]. Після заняття Ленінгорського району російськими та південноосетинськими військами в середині серпня 2008 стався масовий відтік населення в Грузію[16], що негативно позначилося на економічній діяльності в регіоні. Після відносної стабілізації обстановки[17] у регіон стали повертатися окремі осетинські та грузинські сім'ї. 2009 року, за неофіційними повідомленнями, відновив свою роботу пивоварний завод «Ломісі» — розпочато розлив пива та лимонаду без етикеток[18]. На початку лютого 2010 року завод отримав нову назву «Алутон» і вже офіційно відновив роботу, почавши випускати пиво 3 сортів — «Алутон», «Жигулівське» та «Карлів міст»[19]. Проте завод пропрацював лише до квітня 2010 року і нині не функціонує у зв'язку з розслідуванням, яке проводить Прокуратура Республіки Південна Осетія[20][21].

Позиція міста у складі адміністративного підрозділу ред.

Промисловість і комерція ред.

Ахалґорі — батьківщина пивоварні Ломісі, що належить турецькій компанії Efes Beverage Group, яка є основним роботодавцем міста.

Клімат ред.

Клімат Ахалґорі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 2,9 4,1 8,8 15,2 20,6 23,9 26,7 26,7 22,5 16,9 9,8 4,7
Середня температура, °C −1,6 −0,5 3,8 9,2 14,5 17,7 20,6 20,5 16,3 11,2 5,2 0,4
Середній мінімум, °C −6 −5,1 −1,1 3,2 8,4 11,6 14,5 14,4 10,2 5,5 0,6 −3,9
Норма опадів, мм 35 41 51 73 108 100 76 63 58 59 60 46
Джерело: Climate-Data.org[22]

Вулиці ред.

  • вул. Октябрська,
  • вул. Коста Хетагурова,
  • вул. Московська,
  • вул. Чочиєва,
  • вул. Бесіка Кудухова,
  • вул. Заводська

Визначні пам'ятки ред.

  • У центрі селища на площі встановлено пам'ятник Архангелу Михайлу.
  • У парку культури у жовтні 2009 року встановлено пам'ятник Коста Хетагурову.[23]
  • Пам'ятник Шота Руставелі,
  • Пам'ятник Олександру Пушкіну,
  • Музей Князів Ксанських Еріставів,
  • Меморіальний пам'ятник героям Другої світової війни
  • Великий пам'ятник матері.

Соціальні об'єкти ред.

  • Будівля районної адміністрації,
  • Російсько-осетинська середня загальноосвітня школа,
  • Грузинська середня загальноосвітня школа,
  • школа-інтернат,
  • Дитячий садок,
  • Музична школа,
  • Районна лікарня,
  • Палац культури,
  • Бібліотека,
  • Офіс «Мегафон Південна Осетія»
  • районний продовольчий ринок

Релігія ред.

Православна церква Різдва Богородиці (відкрита у вересні 2016 року) Аланської єпархії.

Галерея ред.

  •  
    Зруйнований будинок
  •  
    Місцевий краєвид
  •  
    Палац-замок ксанських ериставів, збудований наприкінці XVI – на початку XVII ст. Світлина 1886 року.
  •  
    Ахалґорський золотий диск, 4 століття до н.е.
  •  
    У 2011 році

Відомі жителі та жительки ред.

  • Еріставі Дворянська родина
  • Манана Чітішвілі

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20170807200552/http://ugosstat.ru/wp-content/uploads/2017/06/Itogi-perepisi-RYUO.pdf
  2. ↑ а б в г http://pop-stat.mashke.org/georgia-cities.htm
  3. ↑ http://www.ethno-kavkaz.narod.ru/ksani1886.html
  4. ↑ http://pop-stat.mashke.org/georgia-ethnic-loc1923.htm
  5. ↑ http://pop-stat.mashke.org/georgia-ethnic2002.htm
  6. ↑ а б в Pospelov, p. 29
  7. ↑ Civil.ge, Sides Warn of ‘Tensions’ in Akhalgori [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], 25.08.2008
  8. ↑ Осетины заявили о захвате грузинами села в непризнанной республике [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] on Lenta.ru
  9. ↑ Осетины заявили о захвате грузинами села в непризнанной республике [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.], Lenta.ru, 2008.
  10. ↑ Catchpole, Dan (16 жовтня 2008). Talks, Russian forces pause in Georgia. The Washington Times. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 22 листопада 2021.
  11. ↑ Ахалгорійський скарб // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 305.
  12. ↑ Чибиров Л. А., Тогошвили Г. Д., Джиоев М. К., Пухаев К. П. История южных осетин: Учебное пособие. — Цхинвали: Ирыстон, 1990, С.117.
  13. ↑ Грузинская Советская Энциклопедия т.6. Главная редакция. 1983. с. 176.
  14. ↑ Производитель пива Efes купил грузинских пивоваров. lenta.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  15. ↑ Ситуация в Ленингорском районе остается сложной. Государственное информационное агентство "Рес" (рос.). 4 грудня 2008. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 22 листопада 2021.
  16. ↑ Из Южной Осетии продолжается отток населения в Грузию. hro.org (рос.). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  17. ↑ Грузия-Россия: ситуация остается опасной. Crisis Group (рос.). 22 червня 2009. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  18. ↑ Оккупанты установили радары в Ахалгори. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  19. ↑ В Ленингорском районе Южной Осетии после долгого простоя заработал пивоваренный завод "Алутон". » Осетинское Радио и Телевидение (ru-RU) . 10 липня 2014.
  20. ↑ Итоги рабочей поездки Вадима Бровцева в Ленингорский район. Государственное информационное агентство "Рес" (рос.). 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 22 листопада 2021.
  21. ↑ Прокуратура Южной Осетии расследует дело РГУП ПК «Алутон». Государственное информационное агентство "Рес" (рос.). 23 березня 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 22 листопада 2021.
  22. ↑ Leningor climate - Climate-Data.org. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 4 серпня 2019.
  23. ↑ Весь мир мой Храм…. Государственное информационное агентство "Рес" (рос.). 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела ред.

  • Е. М. Поспелов (Ye. M. Pospelov). «Имена городов: вчера и сегодня (1917—1992). Топонимический словарь.» (City Names: Yesterday and Today (1917—1992). Toponymic Dictionary.) Москва, «Русские словари», 1993.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахалґорі&oldid=42327758