Аудієнція

Авдієнція (лат. audientia — «слухання») — 1) офіційний прийом у особи високого звання чи рангу, як правило правителя — імператора, короля, султана, князя, сьоґуна, хана, папи римського й інших; 2) у міжнародному праві – прийняття главою держави дипломатичного представника або особи, що займає високу державну посаду^[1].

Голови дипломатичних представництв і особливих місій, незалежно від їхнього класу й рангу, мають право на аудієнцію. Окрім цього, аудієнція, як правило, дається під час вручення вірчих грамот або на прохання голови представництва або особливої місії.

Примітки

↑ Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська) . Київ: Довіра. с. 134. ISBN 966-507-049-5. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)

Джерела

Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – С. 134.

Посилання

Аудієнція дипломатична [Архівовано 7 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[1] Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська) . Київ: Довіра. с. 134. ISBN 966-507-049-5. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)

[1]