Атиш (печера)
Атиш, Атишський грот (від башк. Атыш — «постріл», «стрілянина», «той, що стріляє») — карстовий грот, утворений в горі Кузь-язь-таш підземною річкою Атиш, яка утворює однойменний водоспад.
Атиш  | |
|---|---|
| башк. Атыш | |
 | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Розташування | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Башкортостан |
| Місцевість | Бєлорєцький район |
| Карти розташування | |
 
| |
Розташування ред.
Печера розташована на Південному Уралі, в Бєлорецькому районі Башкортостану[1].
Грот височіє над річкою на рівні 2-4 метрів. Із часом вода розмиває перемичку і існує проблема зникнення водоспаду. Ширина грота — 6 метрів, висота — 4,5 метра, глибина — близько 10 метрів. Усередині гроту вода б'є з похилого отвору потужним висхідним струменем.
Археологічні знахідки ред.
Грот цікавий тим, що тут проводяться археологічні розкопки. Виявлені останки риб (харіус, таймень, щука та ін) із рядів Saimoniformes, Esociformes, Cypriniformes, Perciformes, всього понад 200 типів луски. Вони походять із голоценових відкладень і залягають спільно з залишками дрібних і великих ссавців. У 1993—1994 роках уфимський археолог В. Г. Котов у Атишському гроті виявив фрагменти посуду «селеукського типу» перших століть II-го тисячоліття до н. е. з домішками шамоту, піску і гальки, черешковий наконечник стріли і уламок олов'яної чашки.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Кадастр пещер СССР, ВИНИТИ, 1986 г.
Література ред.
- Лавров И. А., Андрейчук В. Н. Пещеры Урала и Приуралья // Пещеры. — Пермь, 1993. — Вып. 23-24. — С. 7-29.
- (рос.) Лобанов Ю. Е. и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
- (рос.) Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник / И. А. Лавров и др. — Набережные Челны, 2010. — 71 с.
- (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
- (рос.) Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.
Посилання ред.
- Информационно-поисковая система «Пещеры» : [рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.