Астрильд золотощокий
| Астрильд золотощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Estrilda melpoda (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla melpoda | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд золотощокий[2] (Estrilda melpoda) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис ред.
_waihee_coastal_dunes_and_wetland_refuge,_maui_co,_hawaii_-17_(28302260438).jpg)
Довжина птаха становить 10 см, вага 6,5-9,6 г. Верхня частина голови і спина сірі, крила і хвіст коричнювато-оливкові, на кінці коричнювато-чорні. Горло, груди і живіт білі, боки світло-сірі. На обличчя золотисто-оранжева пляма, у самиць вона менша і блідіша. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста червоні. Очі червонувато-карі, дзьоб червоний, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія ред.
Золотощокі астрильди мешкають в Мавританії, Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Малі, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Буркіна-Фасо, Гані, Того, Беніні, Нігері, Нігерії, Камеруні, Чаді, Центральноафриканській Республіці, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Екваторіальній Гвінеї, Габоні, Анголі, Руанді, Бурунді і Замбії. Також вони були інтродуковані на Бермудські Острови, Сайпан (Північні Маріанські Острови), Пуерто-Рико (на якому птахи присутні з 1874 року) та на Гаваях. Золотощокі астрильди живуть на узліссях тропічних лісів, на трав'янистих галявинах, в густих чагарникових і очеретяних заростях на берегах водойм, на болотах і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються зграями, які можуть нараховувати до 60 птахів, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів.
Золотощокі астрильди живляться переважно насінням трав, наприклад, просом, Chloris і Urochloa, віддають перевагу незрілим зернам, яких збирають прямо з колосся. Також вони живляться дрібними комахами та іншими безхребетними. Золотощокі астрильди є моногамними птахами. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону і зазвичай припадає на сезон дощів. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею і тримаючи в дзьобі травинку. Гніздо велике, кулеподібне з бічним трубкоподібним входом довжиною до 10 см, робиться з трави. Іноді на вершині справжнього гнізда розміщується фальшиве, в якому вночі часто відпочиває самець. Будує гніздо самиця, а самець приносить матеріал.
В кладці 5-6 білих яєць. Інкубаційний період триває 12 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята зігріваються теплом батьків до 10 днів, а покидають гніздо вони на 21 день після вилуплення. Батьки продовжують піклуватися про них ще 2 тижні. Золотощокі астрильди іноді стають жертвою гніздового паразитизму білочеревих вдовичок. Саме для захисту від них птахи будують фальшиві гнізда.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Estrilda melpoda: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 вересня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |