Астахов Сергій Віконтович

російський актор

Сергій Віконтович Астахов (прізвище при народженні — Козлов) (нар.. 28 травня 1969, Червоний Лиман, Панінського району, Воронезької області, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно. Лауреат російської театральної премії «Чайка» (2001).

Астахов Сергій Віконтович
рос. Сергей Виконтович Астахов
Зображення
Ім'я при народженні Сергей Виконтович Козлов
Дата народження 28 травня 1969(1969-05-28) (52 роки)
Місце народження Красний Лиман, Панінський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Професія актор
Кар'єра 1993 — дотепер
Напрям драма, кримінал, комедія
Нагороди
Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)

Чайка[d]

IMDb ID 1427667
CMNS: Астахов Сергій Віконтович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Сергій Віконтович Астахов (прізвище при народженні — Козлов) народився 28 травня 1969 року в селі Червоний Лиман Воронезької області в сім'ї військовослужбовця[1]. У 1986 році закінчив середню школу в селищі Монгохто Ванінського району Хабаровського краю.

У 1989 році, після проходження військової служби в лавах Радянської армії (два роки служив в танковій дивізії під Нижнім Новгородом[1]), вступив на акторське відділення Воронезького державного інституту мистецтв, який закінчив в 1995 році .

З 1993 по 1996 роки — актор Воронезького камерного театру.

У 1999 році переїхав з Воронежа до Москви, де, змінивши прізвище на більш благозвучне (дівоче прізвище матері) — Астахов, працював в театрах «Et Cetera» та «Сатирикон».

У 2009 році прийняв запрошення художнього керівника Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського Олександра Галибіна зіграти роль Гектора в новій постановці «Троянської війни не буде» за п'єсою Жана Жироду. Також грає Роберта в антрепризі «Не будіть сплячого собаку» (за твором англійського драматурга Джона Бойнтона Прістлі), поставленої режисером Ольгою Шведової.

У 2011 році брав участь в реаліті-шоу Першого каналу « Спеціальне завдання» і дійшов до фіналу (4-е місце), за підсумками проєкту нагороджений медаллю «За зміцнення бойової співдружності»[2].

У липні 2014 року знявся в гучному рекламному ролику пива «Сибірська корона» разом з американським актором Девідом Духовни[3].

Особисте життяРедагувати

У 1989 році, під час навчання в Воронезькому державному інституті мистецтв, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією Комардіною. Дітей немає.

Друга дружина — Вікторія Адельфіна. У Сергія і Вікторії є дочка Марія (нар.. 1998). Подружжя розлучилося в 2011 році.

ТворчістьРедагувати

Ролі в театріРедагувати

  • «Підступність і кохання» — трагедія Ф. Шиллера (режисер — Михайло Бичков) — Фердинанд (дебют)
  • «Береніка» — Жан Батист Расін — Тит, римський імператор
  • «Сторож» — Гарольд Пінтер (режисер — Михайло Бичков) — Мік
  • «Персона» — І. Бергман (режисер — Михайло Бичков) — пан Фоглер
  • «Jamais» (режисер — Михайло Бичков) —
  • «Провінційні анекдоти» — Олександр Вампілов — п'яниця-постачальник
  • «Маскарад» — М. Лермонтов — Звездич
  • «Борис Годунов» — Олександр Пушкін (режисер — Д. Доннеллан) — князь Воротинський / Григорій Отреп'єв
  • «Венеціанський купець» (режисер — Роберт Стуруа) — Граціано
  • «Гедда Габлер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена —
  • «Нірвана» (режисер — Юрій Гримов) — Драг (Наркотик)
  • «Троянської війни не буде» (режисер — Олександр Галибін) — Гектор
  • «39 сходинок» (оригінальна концепція С. Корбла і Н. Даймона) — Річард Хенней
  • «Не будіть сплячого собаку» — за п'єсою Дж. Прістлі (режисер — Ольга Шведова) — Роберт / Стентон
  • «Уроки кохання» — лірична комедія (режисер — Валерій Саркісов) — Заломов Іван Іванович

ФільмографіяРедагувати

Визнання і нагородиРедагувати

  • 2001 — лауреат російської театральної премії «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік» — за роль у виставі «Геда Габлер» на сцені Театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна[4].
  • 2007 — приз глядацьких симпатій XV Міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я» (Твер) Гільдії акторів кіно Росії — за роль Сергія Павловича Корольова в біографічному фільмі «Корольов» режисера Юрія Кари[5].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати