Селезінник зелений

вид рослин
(Перенаправлено з Аспленій зелений)

Селезінник зелений[1], аспленій зелений[2], костянець зелений[2] (Asplenium viride Huds.) — багаторічна трав'яниста часто розгалужена рослина родини аспленієві (Aspleniaceae). Етимологія: лат. viride — «зелений»[3].

Селезінник зелений
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Aspleniineae
Родина: Селезінникові (Aspleniaceae)
Рід: Селезінник (Asplenium)
Вид:
Селезінник зелений (A. viride)
Біноміальна назва
Asplenium viride

Опис ред.

Стебла коротко-повзучі або висхідні; луски від темно-червонувато-коричневого до червонуватого кольору. Ніжка листка червонувато-коричнева біля основи, зелена дистально, глянцева, 1/4–1/2 довжини листової пластини. Листя мономорфне, просто перисте, до 15(20) см включно з ніжкою. Спор 64 на спорангій. Спори (27)30–33(36) μм в діаметрі, коричнево-темні. Спори дозрівають в липні або серпні. Хромосом: 2n = 72.

Поширення ред.

Голарктичний (у тому числі український) вид: північна і західна частини Північної Америки, Гренландія, Європа, Марокко, Кавказ, Азія. Росте на багатьох основах (в основному на вапняках) у гірських ущелинах (550)900–3300(4000) м н. р. м.

Поширення в Україні ред.

Розточчя (зрідка), Карпати, Гірський Крим.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Asplenium viride // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б [[Безсмертна Олеся Олексіївна|О. О. Безсмертна]], [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]], [[Вашека Олена Володимирівна|О. В. Вашека]]. Рід Asplenium L. (Aspleniaceae) у природній флорі України // [[Український ботанічний журнал|Ukr. Botan. Journ.]], 2012, vol. 69, No 4. С. 544—558. ISSN 0372-4123 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.

Джерела ред.