Вікіпедія

Асатіані Тіна Леванівна

вірменський фізик

Тіна Леванівна Асатіані (груз. თინათინ ლევანის ასული ასათიანი вірм. Թինա Լևանի Ասաթիանի; 12 березня 1918, Тбілісі — 20 липня 2011, Єреван) — вірменський фізик СРСР, Вірменії XX і XXI століття грузинського походження. Академік НАН РА (1996, член-кореспондент з 1991), доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1974). Заслужений діяч науки і техніки Вірменської РСР (1980). Лауреат Ленінської премії (1970). Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів, дослідженню елементарних частинок на прискорювачі, експериментальним приладам фізики високих енергій. Тіна Леванівна Асатіані відома своєю громадською та благодійною діяльністю. Вона є засновником грузинського благодійної спільноти у Вірменії «Іверія».

Асатіані Тіна Леванівна
груз. თინა ასათიანი
Народилася12 березня 1918(1918-03-12)
Тифліс, Закавказький комісаріат
Померла20 липня 2011(2011-07-20) (93 роки)
Єреван, Вірменія
Країна Закавказька Демократична Федеративна Республіка
 Грузинська Демократична Республіка
 СРСР
 Вірменія
Діяльністьфізик
Alma materТбіліський державний університет
Галузьфізика
ЗакладЄреванський фізичний інститут
Єреванський державний університет
Академія наук Вірменської РСР
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Нагороди
CMNS: Асатіані Тіна Леванівна у Вікісховищі

Біографія

ред.

Тіна Леванівна Асатіані народилася 12 березня 1918 року в Тбілісі, у сім'ї відомого літературознавця й дослідника класичної грузинської літератури, професора Левана Никифоровича Асатіані[1] і лікаря Анни Волкової[2].

Закінчила школу з відзнакою[3]. У 1940 році закінчила фізичний факультет Тбіліського державного університету[4].

У 1941 році вступила до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту (надалі — Фізико-технічний інститут імені А. Ф. Іоффе РАН), у лабораторію академіка Абрама Аліханова. Під час блокади Ленінграда Асатіані повернулася в Тбілісі, де викладала загальну фізику в Транспортному інституті. У 1942 році, коли брати Аліханови приступили до організації станції по дослідженню космічних променів на горі Арагац, Тіна Асатіані була запрошена туди, і з 1943 року почала роботу над кандидатською дисертацією, присвяченою дослідженню широких атмосферних злив. У 1945 році в Інституті фізичних проблем АН СРСР захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук [3].

У 1943 році вийшла заміж за фізика Аршалуйс Тиграновича Дадаян (згодом завідувач кафедрою в Єреванському державному університеті)[2]. З 1944 року була завідувачкою лабораторії  -мезонов в Фізичному інституті АН Вірменської РСР (надалі — Єреванський фізичний інститут)[3][5].

Тіна Асатіані з 1959 року брала участь в роботі багатьох міжнародних конференцій і виступала з доповідями в багатьох країнах світу (Японія, Індія, Канада, США, Англія, Німеччина, Франція, Австрія)[6]. З 1968 року читала лекції в Єреванському державному університеті з фізики високих енергій[3]. За великий внесок у розвиток методики іскрових камер в 1970 році Тіні Асатіані і академіку Артему Аліханяну була присуджена Ленінська премія[2].

У 1971 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук, в 1974 році їй було присвоєно вчене звання професора. У 1991 році була обрана членом-кореспондентом АН Вірменської РСР, в 1996 році — дійсним членом Національної академія наук Республіки Вірменія.

Після проголошення незалежності Вірменії в 1991 році, Тіна Асатіані займалася громадською діяльністю. Вона була засновником і почесним президентом грузинської благодійної спільноти у Вірменії «Іверія». Асатіані також займалася долями інвалідів з хребетно-спинномозковими травмами, їх психологічною та трудовою реабілітацією. Вона написала і втілила в життя програму «Навчання комп'ютерній та інформаційній техніці інвалідів-спинальників»[2]. За її програмою Британське посольство Вірменії організувало для інвалідів-спинальників Центр фізичного тренінгу в Єревані. Асатіані була членом правління асоціації спинальників Вірменії «Верацнунд». За її ініціативою в місті Спітаку був організований Коледж для інвалідів і сиріт, який успішно функціонує[3].

 
Меморіальна дошка на будинку в Єревані, де жила Тіна Асатіані в 1950—2011 роках (проспект Баграмяна, будинку 18а)[7].

У 2008 році видала книгу «Спогади»[8].

Тіна Леванівна Асатіані померла в Єревані 20 липня 2011 року в віці 93 роки[9]. На згадку Тіни Асатіані в 2013 році, в Єревані, на будинку, де вона жила (проспект Баграмяна, будинок 18а) було встановлено меморіальну дошку [7].

Наукова діяльність

ред.

Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів.

У 1940-х роках Тіна Асатіані займалася дослідженням широких атмосферних злив, застосовуючи новий метод визначення первинної енергії широких атмосферных злив. Спільно з академіком Артемом Аліханяном, Асатіані відкрила і дослідила природу вузьких злив, обумовлених ядерними процесами[джерело?], що відрізняються від звичайних часток широких атмосферних злив[джерело?].

Тіна Асатіані розробила електронний метод скорочення пори відновлення камери Вільсона[джерело?]. Авторка винаходу пристрою для виміру координат заряджених часток — координатного детектора заряджених часток. Він використовується в експериментах на прискорювачах, також при реєстрації космічних променів[10].

Починаючи з 1960 року Тіна Асатіані проводила експериментальні дослідження з поляризації  -мезонів космічного випромінювання. Дослідження проводили на циліндричному і прямокутному годоскопах і камері Вільсона. З 1961 року Асатіані займається широкозазорними іскровими камерами, і отримала відомі результати у дослідженні установки широкозазорних іскрових камер у магнітному полі[джерело?].

З 1967 року Тіна Асатіані працювала на експериментальній установці Єреванского фізичного інституту «АРУС». Використовуючи широкозазорні іскрові камери, Асатіані провела з співробітниками перший експеримент на «АРУС»-е, довівши, що пучок працює. Асатіані поставила перший експеримент на «АРУС»-і з фотонародження  -мезонів.

На початку 1970-х років, під керівництвом Тіни Асатіані, був сконструйований магнітний спектрометр, котрий дозволяв вимірювати горизонтальний потік високоенергічних космічних мюонов із високою точністю[джерело?]. Наприкінці 1970-х років Тіна Асатіані дослідила явище гало в Бюраканській астрофізичній обсерваторії. Також відкрила явище побудови багатогалових сімейств[джерело?].

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Леван Никифорович. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 26 травня 2022.
  2. ↑ а б в г Кананова, 2011.
  3. ↑ а б в г д Известия НАН РА, 2008, с. 241.
  4. ↑ Национальная академия наук Республики Армения. www.sci.am. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
  5. ↑ Армянская советская энциклопедия, 1975, с. 552.
  6. ↑ Известия НАН РА, 2008, с. 242.
  7. ↑ а б Кананова, 2013.
  8. ↑ Нора Кананова. Линия жизни Тины Асатиани. karabah88.ru. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 19 січня 2016.
  9. ↑ Ушла из жизни почетный президент грузинского благотворительного сообщества в Армении. news.am. 20 липня 2011. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 19 січня 2016.
  10. ↑ Устройство для измерения координат заряженных частиц. www.findpatent.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 19 січня 2016.

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асатіані_Тіна_Леванівна&oldid=40448281