Ар’є Ель-Ханані
Ар'є Ель-Ханані (уроджений Сапожніков[2][3][4]; 1898, Полтава, Російська імперія — 1985, Тель-Авів-Яфо, Ізраїль) — архітектор, лавреат премії Ізраїлю в галузі архітектури за його «внесок у формування ізраїльської культури».
| Ар’є Ель-Ханані | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1898 |
| Смерть | 4 грудня 1985[1] |
| Поховання | Трумпельдорd |
| Країна (підданство) |  Ізраїль |
| Діяльність | архітектор, дизайнер |
| Нагороди |  |
 Ар’є Ель-Ханані у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився 1898 року в Полтаві, Російська імперія (нині Полтавська область, Україна), був одним з п'яти дітей Ельханана (Афанасія) Сапожнікова та Хави Ліви Сапожнікової[5][6]. Його суродженці були Маня Сапожнікова, Зві (Гриша) Ельханані, Авраам Ельханані та Меїр (Міша) Ельханані[5].
Освіта
ред.У 1913—1917 роках закінчив курс архітектури в Київському художньо-архітектурному училищі[6].
Художник-авангардист
ред.1917 року приєднався до групи харківських художників, з якими створював агітаційно-революційні плакати[2]. Брав участь в антропологічній єврейській експедиції під керівництвом Семена Ан-ського в смугу осілості, яка справила істотний вплив на російсько-єврейське авангардне мистецтво[2].
Підмандатна Палестина та Ізраїль
ред.1922 року іммігрував до підмандатної Палестини[2][6], де оселився в Єрусалимі[7].
Сценічний дизайн
ред.У 1920-х і 1930-х роках продовжив працювати в авангарному напрямку, розробляючи декорації та костюми для театральних п'єс, як-от «Нішфей Перец» (букв. «Peretz soireés»; 1926) і «Мегілат Естер» (букв. «Книга Естер»; 1930)[8]. Розробив декорації для першої постановки робітничого театру ohel (букв. «намет»), присвяченої оповіданням Ісаака Лейба Переца, і був одним із дизайнерів другої виставки ohel 1927 року[2].
Ярмарковий дизайн
ред.
Працював дизайнером виставок[6]. 1934 року спроєктував і керував місцем проведення ярмарку Левант у Тель-Авіві. Це зробило його відповідальним за деякі будівлі та скульптури на ярмарку, зокрема, за символ ярмарку Летючого верблюда[8][6]. Також для ярмарку він створив 8-метрову скульптуру в стилі російського конструктивізму, знану як «Єврейський робітник»[7], споруджену 1934 року та відреставровану 1989 року, з заміною заліза на бетон і сталь[9]. Згодом спроєктував павільйони для виставок за кордоном[6].
Архітектура
ред.
Ель-Ханані спроєктував низку будівель, деякі з яких стали знаковими в Ізраїлі.
Для Яд Вашем, національного меморіалу Голокосту, Ель-Ханані спроєктував Зал пам'яті (1957—1961), працюючи разом з Ар'є Шароном і Бенджаміном Ідельсоном, і був суддею на конкурсі дизайну Долини зруйнованих громад[10][11][8].
Спроєктував муніципальну авдиторію в Кфар-Саві, вежу Ган-Хайр у Тель-Авіві та кілька будівель Науково-дослідного інституту імені Вейцмана, серед яких бібліотека Wix (1957) є однією з найзнаніших робіт[8]. Інші його проєкти Інституту Вейцмана — будівля Якоба Зіскінда (спільно з Ізраєлем Дікером і Урієлем Шиллером (1947) за ескізом Еріха Мендельсона[12], будівля Ісаака Вольфсона (1953), модернісько-бруталіський конференц-центр (1958)[12], Міжнародний дім Чарльза Клора (з Ніссан Канаан, 1963)[12][13] і Кам'яна адміністративна будівля (з Ніссан Канаан, 1966)[12].
Після перших проєктів Інституту Вейцмана Ель-Ханані продовжив проєктувати інші будівлі для вищих навчальних закладів, наприклад Центральну бібліотеку Вюрцвейлера Університету Бар-Ілана (разом з Ніссан Канаан, 1967)[6][14][15].
Інші дизайнерські роботи
ред.Окрім сценічного дизайну, Ельханані також працював у сферах графічного дизайну, скульптури та типографіки[16].
Російський авангардний стиль можна легко впізнати в його роботах для івритомовного щомісячного молодіжного журналу «Moledeth» («Батьківщина»), який виходив у 1920-х роках на Землі Ізраїльській[17].
Розробив логотипи додержавного воєнізованого формування Пальмаха, а пізніше Армії оборони Ізраїлю[8].
Визнання
ред.Особисте життя
ред.Був одружений з Сарою, з якою мав двох дітей, зокрема дочку Міхал (пізніше Міхал Голан)[5].
Примітки
ред.- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ а б в г д Manor, Dalia (2004). Art in Zion: The Genesis of Modern National Art in Jewish Palestine. Routledge Jewish Studies Series. Routledge. с. 234 fn. 75. ISBN 9781134367825. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ Arie El Hanani, Israel Museum website. Retrieved 3 November 2020.
- ↑ Arieh El-Hanani (Sapozhnikov), The Palestine Poster Project Archives website, spin-off of Master's degree thesis by Dan Walsh, Georgetown University. Retrieved 3 November 2020.
- ↑ а б в Arieh (Lola) Elhanani public profile. Geni. 3 January 1898. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ а б в г д е ж и Elhanani, Aryeh. Encyclopaedia Judaica. Процитовано 3 November 2020.
- ↑ а б The Architects. Weizmann Institute of Science. Архів оригіналу за 27 August 2014. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ а б в г д е Information Center for Israeli Art. Israel Museum. Процитовано 3 November 2015.
- ↑ Sign: Tel Aviv — «The Hebrew Laborer» — Outdoor sculpture by Arieh El-Hanani, streetSigns.co.il. Retrieved 3 November 2020.
- ↑ Neuman, Eran (2014). Monumental Holocaust Landscapes at Yad Vashem. Ashgate Studies in Architecture. Ashgate. с. 86. ISBN 9781472435996. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ The Hall of Remembrance, Yad Vashem official website. Retrieved 3 November 2020.
- ↑ а б в г Campus Buildings (PDF). Rehovot: Weizmann Institute of Science. 2009. с. 14, 16, 24, 28, 72, 74. Процитовано 3 November 2020.
- ↑ Weizmann Institute of Science. The Charles Clore Residence. Potash. Архів оригіналу за 25 November 2015. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ Wurzweiler Central Library. #SOSBRUTALISM. German Architecture Museum (DAM), Frankfurt and the Wüstenrot Foundation, Ludwigsburg. Процитовано 4 November 2020.
- ↑ Historical Milestones, Bar-Ilan University. Retrieved 4 May 2015.
- ↑ Ohel Yizkor; 1957; Elhanani, Arieh. Art, Architecture and Engineering Library. Процитовано 4 May 2015.
- ↑ Moledeth («Homeland») monthly, c. 1926, front cover: illustration and design by Sapozhnikov (El-Hanani). eBay, with illustrations. Retrieved 3 November 2020.