Премія Ізраїлю

державна премія Ізраїлю

Премія Ізраїлю (івр. פרס ישראל) — найпрестижніша премія, що видається урядом Ізраїлю. Премію вручають щороку у День незалежності Ізраїлю на урочистій церемонії в Єрусалимі, в присутності Президента, Прем'єр-міністра, Голови Кнесету і Президента Верховного суду.

Премія Ізраїлю
Дата створення / заснування 1953
Засновник Бен-Ціон Дінур
Країна  Ізраїль
Місце розташування Єрусалим
Нагорода від Ізраїль
Зображення орденської планки
Категорія лауреатів нагороди Категорія:Лауреати Державної премії Ізраїлю
Офіційний сайт(івр.)
CMNS: Премія Ізраїлю у Вікісховищі

Премію було засновано в 1953 році за ініціативи міністра освіти країни Бен-Ціона Дінура[1], що сам двічі здобув цю премію пізніше — в 1958 і 1973 роках[2].

Премію вручають у чотирьох категоріях, які циклічно змінюються з періодичністю від 4 до 7 років, окрім останньої категорії, премію з якої вручають щороку:

  • гуманітарні науки, соціальні науки, юдаїзм
  • природничі і точні науки
  • культура, мистецтво, журналістика і спорт
  • життєвий внесок та значний внесок у розвиток держави Ізраїль (з 1972 року)

Лауреатами премії можуть стати громадяни Ізраїлю та ізраїльські організації, що відзначилися в своїх галузях або зробили великий внесок до ізраїльської культури і суспільства. Переможці відбираються комітетом судей, очолюваним міністром освіти. Судді також призначаються міністром освіти, їх рішення мають бути одностайними.

Станом на 2004 рік, премію було вручено 551 лауреату, серед яких такі відомі і поза межами країни люди, як Шмуель Йосеф Аґнон, Аарон Аппельфельд, Абба Ебан, Леа Ґолдберґ, Ісраель Ауманн, Міхаель Озер Рабін і Саарон Шела. У виключних випадках премію можуть вручати і громадянам інших країн, що довго мешкали в Ізраїлі, так Зубін Мета, диригент Ізраїльського філармонічного оркестра родом з Індії, отримав її в 1991 році.

Розмір премії в 2008 році склав 75 тис. шекелів.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  1. Marom, Daniel. The Role of Jewish Studies Scholars in Early Zionist Education. Mandel Foundation. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 17 лютого 2008.
  2. Ben-Zion Dinur: Knesset website

Ресурси Інтернету

ред.