Вікіпедія

Архітектура Мальти

Мальтійська архітектура бере свій початок ще в доісторичний період, і деякі з найдавніших окремо стоячих споруд на Землі — ряд мегалітичних храмів — можна знайти на Мальті.[1] Острови були колонізовані фінікійцями, пізніше римлянами, які заснували міста Меліта та Гаулос. Хоча це і були великі поселення і, як відомо, мали численні храми, церкви та палаци, мало що збереглося, окрім деяких архітектурних фрагментів.[2]

Галерея ред.

Після падіння Західної Римської імперії Мальта перейшла до Візантійської імперії, до захоплення арабами у 870 році. Практично не збереглося жодного зразка візантійської чи арабської архітектури, хоча араби залишили значний вплив на народну мальтійську архітектуру, яка залишалася популярною в наступні століття. У 1091 році Мальта стала частиною графства, а пізніше Сицилійського королівства, тому на острові були представлені нормандська архітектура та інші європейські стилі. Збереглося відносно небагато зразків середньовічної архітектури, включаючи кілька будівель у Мдіні та Цитаделлі, а також кілька каплиць у сільській місцевості Мальти.[3]

Мальтійська архітектура зазнала найбільшого розквіту під владою Ордену Святого Іоанна з 1530 по 1798 рік. Госпітальєри принесли на Мальту архітектуру епохи Відродження в середині 16 століття, а стиль бароко став популярним приблизно через століття. Протягом двох з половиною століть правління госпітальєрів були засновані нові поселення (зокрема, столиця Валлетта) і побудовано багато церков, палаців і громадських будівель. Орденом також зведено бастіонні укріплення навколо головних міст, окрім ряду прибережних і внутрішніх оборонних споруд.[4]

Ставши частиною Британської імперії у 1800 році, Мальта отримала нові архітектурні стилі, такі як неокласичний та неоготичний, ці стилі були переважними в архітектурі Мальти 19 століття.[5] Для першої половині 20 століття характерні стилі модерн, ар-деко, італійський футуризм, раціоналізм і модернізм.[6]

Мальта пережила будівельний бум після Другої світової війни, який посилився після здобуття незалежності в 1964 році Модерністичний стиль залишався популярним, проте з'явились будівлі у критичному регіоналізмі.

Доісторична архітектура ред.

 
Джгантія

Храми Джгантія (2 храми) були включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1980 році[7] У 1992 році Комітет ЮНЕСКО розширив існуючий список, включивши в нього 5 ще інших мегалітичних храмів. Це храми Хаджар-Кім (Кренді), Мнайдра (Кренді), Ta' Хаджрат (Mджарр), Скорби (Зеббіе) та Таршіен (Taршіен).[7] Нині об'єктами управляє Мальтійська спадщина, а право власності на навколишні землі залежить від об'єкта.[8][9]

Окрім названих вище храмів, на Мальті є й інші мегалітичні храми, які не включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Римська архітектура ред.

 
Мозаїка перистилю Domvs Romana в Рабаті

Domvs Romana (лат. «римський дім») — це зруйнований будинок римської доби, розташований на кордоні між Мдіною та Рабатом, Мальта. Він був побудований в 1 столітті до нашої ери як аристократичний міський будинок (домус) у римському місті Меліта.

Арабська архітектура ред.

Цей розділ потребує доповнення.

Середньовічна архітектура ред.

Цей розділ потребує доповнення.

 

Барокова архітектура Мальти ред.

 
Оберж-де-Кастій, спроектований Андреа Беллі в 1741–45 роках

Мальтійське бароко — це форма барокової архітектури, яка розвинулась на Мальті в 17-18 століттях, коли острови перебували під владою ордена Святого Іоанна. Вважається, що стиль бароко на Мальті на початку 17 століття був використаний болонським інженером Бонтадіно де Бонтадіні під час будівництва Віньякурського акведука. Стиль став популярним у середині або наприкінці 17 століття, а свого піка досяг у 18 столітті, коли були побудовані монументальні барокові споруди, такі як Оберж-де-Кастій.

Стиль бароко почав замінюватися неокласичною архітектурою та іншими стилями на початку 19 століття, коли Мальта була під владою Великобританії. Попри цебагато церков продовжували будувати в стилі бароко протягом 19 і 20 століть, і меншою мірою у 21 столітті.[10]

Архітектура 19 століття ред.

 
Палац Заммітелло в Мджаррі

Вікторіанська архітектура ред.

Неокласична архітектура ред.

 
Ротонда Моста (побудована між 1833 і 1860 роками)

Неокласична архітектура була представлена на Мальті наприкінці 18 століття, в останні роки правління госпітальєрів. До ранніх прикладів належать Національна бібліотека (1786),[11] арка Де Рохана (1798)[12] і ворота Хомпеш (1801).[13] Однак неокласична архітектура стала популярною на Мальті лише після встановлення британського панування на початку 19 століття. У 1814 році неокласичний портик, прикрашений британським гербом, був доданий до будівлі Головної гвардії, щоб служити символом Британської Мальти. Інші неокласичні будівлі XIX століття, включаючи пам'ятник серу Олександру Боллу (1810), Королівській військово-морський госпіталь Бігі (Калкара) (1832), собор Святого Павла (1844), ротонду Моста (1860) і нині зруйнований Королівський оперний театр (1866).[14]

У 20-му столітті було побудовано небагато будівель у неокласичному стилі, як-от музей «Domvs Romana» (1922)[15] і будівля Суду у Валлетті (1965–71).[16]

Романська архітектура Відродження ред.

 
Каплиця на цвинтарі Та'Браксія
 
Церква кармелітів (Баллута), Густаво Р. Вінченті

Неоренесанс ред.

 
Замок Вердала

Архітектура мавританського відродження ред.

 
Турецьке війскове кладовище Емануеля Луіджі Галіції

Еклектика ред.

Архітектура 20 століття ред.

Цей розділ потребує доповнення.

Архітектура модерн/ар-деко ред.

Модерністська архітектура ред.

Сучасна архітектура ред.

Видатні мальтійські архітектори ред.

Див. також ред.

Список літератури ред.

  1. ↑ Ellul, Michael (1989). L-identita` kulturali ta' Malta : kungress nazzjonali, 13-15 ta' April 1989. У T. Cortis (ред.). L-arkitettura : xhieda ta' l-identita' nazzjonali (PDF) (мальт.). Valletta: Department of Information. с. 93-116.
  2. ↑ Galea, R. V. (1954). Architecture in Malta (PDF). Scientia. 8 (3): 99—107. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2016.
  3. ↑ Galea, R. V. (1954). Architecture in Malta (PDF). Scientia. 8 (3): 99—107. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2016.
  4. ↑ Galea, R. V. (1954). Architecture in Malta (Continued) (PDF). Scientia. 8 (4): 148—160. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2016.
  5. ↑ Galea, R. V. (1954). Architecture in Malta (Continued) (PDF). Scientia. 8 (4): 148—160. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2016.
  6. ↑ Said, Edward. The Architecture of Gustavo R. Vincenti (1888-1974) (PDF). The Architect. Media Today: 18—19. Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2018.
  7. ↑ а б Megalithic Temples of Malta. Процитовано 16 вересня 2008.
  8. ↑ Malta Temples and The OTS Foundation. Otsf.org. Процитовано 22 липня 2009.
  9. ↑ David Trump et al., Malta Before History (2004: Miranda Publishers)
  10. ↑ Conference proceedings (PDF). susanklaiber.files.wordpress.com. 2018. Процитовано 23 вересня 2019.
  11. ↑ Bibliotheca (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 грудня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2015.
  12. ↑ Rohan Gate, Żebbuġ. Times of Malta. 11 грудня 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2015.
  13. ↑ Bötig, Klaus (2011). Malta, Gozo. Con atlante stradale (італ.). EDT srl. с. 54. ISBN 9788860407818.
  14. ↑ Architecture in Malta under the British. culturemalta.org. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015.
  15. ↑ Domvs Romana. Heritage Malta. Архів оригіналу за 5 січня 2015.
  16. ↑ The Courts. The Judiciary – Malta. Архів оригіналу за 6 січня 2015.
  17. ↑ Gozo Museum given go ahead to be housed in "modernist" building. 3 травня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Архітектура_Мальти&oldid=42145909