Арсеноліт
Арсеноліт[6] — мінерал, оксид арсен.
| Арсеноліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Aso[2] |
| Хімічна формула | As₂O₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.CB.50 |
| Dana 8 | 4.3.9.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[3] |
| Твердість | 1,5 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | арсен[4] |
| Типова місцевість | Sankt Andreasbergd[5] |
 Арсеноліт у Вікісховищі | |
Загальний опис
ред.Хімічна формула: As2O3. Містить (%): As — 75,8; О — 24,2.
Сингонія кубічна.
Густина 3,8.
Твердість 1,5.
Колір чисто-білий або з різними відтінками.
Риса біла.
Блиск скляний.
Злом раковистий.
Прозорий.
Структура напівметалічна молекулярна. Поліморфний з клодетитом.
Ізоструктурний з сенармонтитом Sb2S3 і селенітом Ві2О3. Продукт окиснення руд арсену, а також згону при підземних пожежах у рудниках і вугільних пластах.
Знаходиться разом з клодетитом, еритрином, реальгаром, аурипігментом. Рідкісний.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ webmineral.com
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 33. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Арсеноліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Арсеноліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- Webmin [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]