Оле Петер Арнульф Еверланн (нар. 27 квітня 1889(1889квітня27) — пом. 25 березня 1968) — норвезький поет і митець. Він найбільш відомий своєю поезією, яка надихнула норвезький рух опору у період німецької окупації Норвегії під час Другої світової війни[6].

Арнульф Еверланн
норв. Ole Peter Arnulf Øverland
Ім'я при народженні бук. Ole Peter Arnulf Øverland
Народився 27 квітня 1889(1889-04-27)[2][3][…]
Крістіансунн, Мере-ог-Ромсдал, Норвегія
Помер 25 березня 1968(1968-03-25)[1][2][…] (78 років)
Осло, Норвегія[1]
Поховання Спаський цвинтар (Осло)
Країна  Норвегія
Місце проживання Grottend
Діяльність поет, письменник
Alma mater Школа Кафедрального собору Ослоd і Tanks Upper Secondary Schoold
Знання мов Riksmåld[5]
Членство Norwegian Academyd
Жанр лірика і проза
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Margrete Aamot Øverlandd, Hildur Arntzend і Bartholine Eufemia Legangerd
Нагороди
IMDb ID 0960330

Біографія ред.

Еверланн народився у Крістіансунні в родині середнього класу, але виріс у Бергені[7]. Його батьками були Петер Антон Еверланн (1852—1906) і Ганна Гаге (1854—1939). У 1904 році він з батьками та двома братами переїхав до Християнії. За два роки батько помер, що спричинило фінансове напруження у сім'ї. Він зміг відвідувати Бергенську кафедральну школу, у 1904 році — кафедральну школу Християнії. Він закінчив у 1907 році і деякий час вивчав філологію в університеті Християнії[8][9]. У 1911 році захворів на туберкульоз, тому проходив лікування у санаторії у Конгсвінгері.

У 1911 році Еверланн опублікував свою першу збірку віршів. З початку 1920-х він став симпатиком комуністів і приєднався до партії Mot Dag. Він також був головою Норвезького студентського товариства у 1923–28 роках. Він змінив свою позицію у 1937 році, частково як прояв незгоди з Московським процесом. Він був затятим противником нацизму: у 1936 році написав вірш «Du må ikke sove», який надрукували у журналі «Samtiden»[10], який закінчується рядками Jeg tenkte: Nu er det noget som hender. Vår tid er forbi - Europa brenner Jeg tenkte: Nu er det noget som hender. Vår tid er forbi - Europa brenner. («Я думав — щось неминуче. Наша ера закінчилася – Європа у вогні!»). Мабуть, найвідомішим рядком вірша є «Du må ikke tåle så inderlig vel den urett som ikke rammer deg selv!» («Ви не повинні так щиро терпіти несправедливість, яка не торкається вас самих!»)[11].

У період німецької окупації Норвегії з 1940 року під час Другої світової війни Еверланн писав, щоб надихнути норвезький рух опору. Він — автор серії віршів, які таємно поширювалися, що призвело до арешту поета та його майбутньої дружини Маргрете Омут Еверланн у 1941 році[12]. Арнульфа спочатку утримували в таборі для полонених Грині, а потім перевели до концентраційного табору Заксенгаузен у Німеччині. Він провів чотири роки ув'язнення до звільнення Норвегії у 1945 році. Пізніше його вірші були зібрані у «Vi overlever alt», опубліковану у 1945 році.

Еверланн відіграв важливу роль у боротьбі за норвезьку мову в повоєнний час. Він став відомим прихильником консервативної письмової форми норвезької мови ріксмолу, він був президентом організація на її підтримку з 1947 по 1956 рік. Крім того, Еверланн дотримувався традиціоналістської манери письма, виступаючи з критикою модерністської поезії. Його промова «Глосолалія з Парнасу», опублікована в «Arbeiderbladet» у 1954 році, започаткувала так звану дискусію про глосолалію[13]. У брошурах «Чи не скасували нашу мову?» (1940) та «Як часто ми будемо змінювати мову?» (1948) активно виступав проти ріксмолу та лансмолу[14].

Особисте життя ред.

У 1918 році він одружився зі співачкою Гільдур Арнтсен (1888—1957). Їхній шлюб був розірваний у 1939 році. У 1940 році він одружився з Бартолін Еуфемією Легангер (1903—1995). Невдовзі вони розійшлися й офіційно розлучилися у 1945 році. У червні 1945 року Еверланн побрався з журналісткою Маргрете Аамот (1913—1978). У 1946 році норвезький парламент організував для них будинок у Гротені. Він жив там до своєї смерті у 1968 році, а вона жила там ще десять років до своєї смерті у 1978 році[15][16].

Арнульфа Еверланна поховали на Спаському цвинтарі в Осло. Джозеф Грімеленд створив його бюст (бронза, 1970) на могилі[17].

Вибіркові твори ред.

  • Den ensomme fest (1911)
  • Berget de blå (1927)
  • En Hustavle (1929)
  • Den røde front (1937)
  • Vi overlever alt (1945)
  • Sverdet bak døren (1956)
  • Livets minutter (1965)

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в Эверланн Арнульф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. KulturNav — 2015.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Erik Bjerck Hagen. Arnulf Øverland. Store norske leksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  7. Ustvedt, Yngvar. Arnulf Øverland om seg selv. — Стабек : Den norske bokklubben, 1988. — ISBN 8252516122.
  8. Astrid Brekken (26 грудня 2001). Øverland, Arnulf (1889-1968). NRK. Процитовано 1 квітня 2018.
  9. Arnulf Øverland. Den Store Danske. Процитовано 1 квітня 2018.
  10. Øverland, Arnulf (1936). Du må ikke sove!. Samtiden (норв.). 47: 318—320.
  11. Willy Dahl. Arnulf Øverland. Norsk biografisk leksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  12. Dahl, Willy (1927-). Arnulf Øverland: en biografi. — Осло : Aschehoug, 1989. — ISBN 8203159257.
  13. Dahl, Willy (1989). Tungetale-debatten. Tid og tekst 1935–1972. Norges litteratur (норв.). Т. 3. Oslo: Aschehoug. с. 157—159.
  14. М. И. Стеблин-Каменский. Возможно ли планирование языкового развития? (норвежское языковое движение в тупике) [Архівовано 2014-02-09 у Wayback Machine.]. // Вопросы языкознания. — М., 1968. — № 3. — С. 47-56.
  15. Jorunn Sanstøl Wollebæk. Arnulf Øverland. Norsk kunstnerleksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  16. Arnulf Øverland i Grotten. statsbygg.no. Архів оригіналу за 1 червня 2007. Процитовано 1 квітня 2018.
  17. Stig Andersen. Joseph Grimeland. Norsk kunstnerleksikon. Процитовано 1 квітня 2018.

Посилання ред.