Арнаутенко Петро Єгорович

Петро́ Єгорович Арнау́тенко (1913(1913), село Малоіванівка Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер Луганської області} — вересень 1974, місто Київ) — радянський діяч органів державної безпеки, співробітник НКВС-НКДБ-МДБ та прикордонної розвідки, полковник. Учасник боротьби з ОУН-УПА.

Арнаутенко Петро Єгорович
Народився1913 Редагувати інформацію у Вікіданих
Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Помервересень 1974 Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнці Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Біографія

ред.

Народився в родині шахтаря. З вересня 1931 до травня 1935 року навчався в металургійному технікумі міста Маріуполь Донецької області.

У травні — вересні 1935 року — технік-металург заводу «Азовсталь» міста Маріуполя.

У вересні 1935 — вересні 1937 року — червоноармієць, командир відділення 17-го прикордонного загону НКВС (містечка Тимковичі Копильського району БРСР).

З вересня 1937 до січня 1938 року — слухач школи молодших лейтенантів при Управлінні прикордонних військ НКВС у Мінську.

У січні 1938 — вересні 1939 року — молодший помічник начальника розвідувального відділення 17-го прикордонного загону НКВС (містечка Тимковичі Копильського району Білоруської РСР).

Член ВКП(б) з квітня 1939 року.

У вересні 1939 — травні 1940 року — помічник начальника розвідувального відділення 89-го прикордонного загону НКВС (місто Брест БРСР).

У червні 1940 — червні 1941 року — старший помічник начальника розвідувального відділення 107-го прикордонного загону НКВС (місто Маріуполь Сталінської області).

З червня до грудня 1941 року — старший помічник начальника розвідувального відділення 107-го прикордонного загону НКВС Охорони військового тилу 22-ї та 29-ї армії, Західного фронту.

У грудні 1941 — червні 1943 року — старший помічник начальника розвідувального відділення Управління військ НКВС охорони тилу Калінінського фронту.

У червні 1943 — червні 1945 року — начальник відділення розвідувального відділу Управління військ НКВС охорони тилу Калінінського та 1-го Прибалтійського фронтів.

У червні 1945 — січні 1946 року — начальник відділення в Групі радника НКВС—МДБ СРСР при Міністерстві громадської безпеки Польщі (Варшава).

З січня до серпня 1946 року — начальник розвідувального відділу, заступник командира 64-ї стрілецької дивізії Внутрішніх військ МВС (місто Лодзь, Польща).

У серпні 1946 — лютому 1947 року — начальник Відділу боротьби з бандитизмом УМВС Тернопільської області.

У лютому 1947 — 31 грудня 1949 року — начальник 2-го Відділу УМДБ Тернопільської області.

31 грудня 1949 — 19 грудня 1951 року — начальник Відділу «2-Н» та заступник начальника УМДБ Тернопільської області.

19 грудня 1951 — 8 жовтня 1952 року — заступник начальника УМДБ Тернопільської області.

8 жовтня 1952 — травень 1953 року — начальник Управління «2-Н» МДБ Української РСР у Києві.

У травні — 25 вересня 1953 року — заступник начальника УМВС Ровенської області.

25 вересня 1953 — 22 червня 1954 року — начальник УМВС Ровенської області.

22 червня 1954 — вересень 1969 року — начальник Управління Комітету державної безпеки (КДБ при РМ УРСР) по Ровенській області.

З вересня 1969 року — на пенсії в Києві.

Помер у вересні 1974 року в Києві.

Звання

ред.

Нагороди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.