Алімжанов Ануар Турлибекович

казахський письменник
(Перенаправлено з Ануар Алімжанов)

Ануар Турлибекович Алімжа́нов (каз. Әнуар Тұрлыбекұлы Әлімжанов; нар. 12 травня 1930, Карлигаш — пом. 9 листопада 1993, Алмати) — казахський письменник, журналіст.

Алімжанов Ануар Турлибекович
каз. Әлімжанов Әнуар Тұрлыбекұлы
Народився2 травня 1930(1930-05-02) або 1930[2]
Карлигаш, Алакольський район, СРСР
Помер9 листопада 1993(1993-11-09) або 1993[1]
Алмати, Казахстан
ПохованняАлмати
Країна СРСР
 Казахстан
Діяльністьписьменник
Галузьписьменник і журналіст
Alma materКазахський державний університет (1954)
Знання мовросійська
ЗакладЛітературна газета, Казахфільм, Правда і Казах адебієті
ЧленствоСпілка письменників Казахстану і СП СРСР
ПосадаChairperson of the Writers' Union of Kazakhstand
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
ПреміїЛауреат Державної премії Казахської РСР

Біографія

ред.

Народився 12 травня 1930 року в аулі Карлигаші (нині Алакольський район Жетисуської області Казахстану). Рано став сиротою, виховувався у дитячому будинку[3]. Член КПРС з 1953 року. 1954 року закінчив факультет журналістики Казахського державного університету[4] в Алмати.

Працював у газетах «Алма-Атинська правда», «Ленінська зміна», пізніше у «Літературній газеті» як її кореспондент по Середній Азії та Казахстану. Протягом 1963—1967 років був головним редактором студії «Казахфільм», у 1968 році — кореспондентом газети «Правди». З 1969 року працював головним редактором літературного тижневика «Казах адебієті», був членом комітету зі зв'язків із письменниками Азії та Африки. З 1971 по 1979 рік обирався першим секретарем Спілки радянських письменників Казахстану. Одночасно в цей же час і по 1981 рік був секретарем правління Спілки письменників СРСР. У 1981—1991 роках очолював Казахське агентство охорони авторських прав[4].

З березня по жовтень 1991 року — президент Асоціації комерційного телебачення та радіомовлення Казахської РСР; з жовтня 1991 року по січень 1992 року — голова Ради Республік Верховної Ради СРСР[4]. Обирався депутатом Верховної Ради Казахської РСР 8—10, 12 скликань. Був головою Казахського відділення Радянського фонду культури, головою Казахського комітету захисту миру. З 1992 року — голова Соціалістичної партії Казахстану[4]. Помер 9 листопада 1993 року в Алмати, де і похований.

Творчість

ред.

Писав російською мовою. Серед творів:

збірки нарисів та оповідань
  • «Вічне коріння» (1960);
  • «П’ятдесят тисяч миль по воді і по суші» (1962);
  • «Палаючий спис» (1977; про героїв Африки, що бореться).
повісті
  • «Караван йде до сонця» (1962);
  • «Сині гори» (1964).
романи

Автор книги літературних есе і спогадів «Людина без друга бідна» (1986).

Українською мовою окремі твори письменника переклав Арсен Іщук.

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.