Антуан Лоран Лавуазьє

французький вчений-хімік
(Перенаправлено з Антуан Лавуазьє)

Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier; 26 серпня 1743, Париж — 8 травня 1794, Париж) — французький науковець, один із засновників сучасної хімії.

Антуан-Лоран де Лавуазьє
фр. Antoine-Laurent de Lavoisier
David - Portrait of Monsieur Lavoisier (cropped).jpg
Народився 26 серпня 1743(1743-08-26)
Париж, Королівство Франція
Помер 8 травня 1794(1794-05-08) (50 років)
Париж, Французька республіка
·гільйотина
Поховання Errancis Cemeteryd
Країна Франція Франція
Національність француз
Діяльність хімік, економіст, біолог, фізик, науковий працівник, адвокат, астроном
Alma mater Правничий факультет Паризького університетуd (1764)
Галузь хімія, фізика
Заклад Ferme généraled
Посада fermier générald
Вчителі Жан-Етьєнн Геттарd, Нікола Луї де Лакай і Jean-Antoine Nolletd
Аспіранти, докторанти Жан-Антуан Шаптальd, Антуан Франсуа де Фуркруа, Jean Noël Halléd і Claude-Louis Mathieud
Членство Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Parisd, Французька академія наук, Paris Bar Associationd, Американське філософське товариство[1] і Національна академія наук Італіїd
Відомий завдяки: Закон збереження маси речовини, хімічний елемент
У шлюбі з Марія-Анна П'єретта Польз[2]
Нагороди
Автограф Signature Lavoisier.png

CMNS: Антуан Лоран Лавуазьє у Вікісховищі

Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Навів визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Довів закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. 1789 року Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.

Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням в участі «у змові з ворогами Франції проти французького народу, що мав на меті викрасти у нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». 1796 року Лавуазьє був посмертно реабілітований.

Дослідницька роботаРедагувати

Лавуазьє досліджував дії різних речовин за високих температур, для чого побудував величезний агрегат з двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), що концентрували сонячне світло. Для того, щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру, оптики зробили два круглих увігнутих скла, злютували їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка ще сильніше допомагала зібрати промені, була приблизно вдвічі меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, ґвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.

В осередок такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично залютованій скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. NNDB — 2002.
  2. Brock W. H. The fontana history of chemistry — 1992. — ISBN 0-00-68173-3

ДжерелаРедагувати