Шліфувáння — метод абразивної обробки поверхонь заготовок інструментом, що має вигляд тіла обертання, різальними елементами якого є безліч дуже твердих абразивних або алмазних зерен.

Заточувальний верстат (круг)

Опис ред.

Шліфування проводиться на спеціальних шліфувально-полірувальних верстатах з використанням повстяних, бязевих, фетрових чи алмазних кругів. Абразивний матеріал (наждак, корунд, електрокорунд) наноситься на круг за допомогою столярного клею. Особливістю шліфування є одночасне мікрорізання декількома зернами, кожна з яких має 2-3 ріжучі леза й більше. Чим більше зерен беруть участь у різанні, тим менша шорсткість обробленої поверхні. Існують також заточувальні верстати на яких власноміць заточують ріжучий інструмент: свердла, фрези, токарні різці тощо.

Переривчасте шліфування розробив Олександр Якимов.

Шліфувальник обробляє метали, пластмаси й інші конструкційні матеріали різанням за допомогою шліфувальних кіл, сегментів, шкурок. Шліфувальником може бути як чоловік, так і жінка. Шліфувальники бувають 6-ти розрядів.

Для шліфування використовуються найрізноманітніші машини, які найкраще класифікувати як портативні або стаціонарні:

 
Ескіз того, як абразивні частинки в шліфувальному крузі знімають матеріал із заготовки.

Шліфування — це підвид різання, оскільки шліфування є справжнім процесом різання металу. Кожне зерно абразиву функціонує, як мікроскопічна одноточкова ріжуча кромка (хоча і з великим від'ємним переднім кутом), і зрізає крихітну стружку, яка є аналогом того, що умовно називається «зрізаною» стружкою (точіння, фрезерування, свердління, нарізання різьби і т. д.). Однак, серед людей, які працюють в галузі механічної обробки, термін «різання» часто розуміється, як такий, що стосується макроскопічних операцій різання, а шліфування часто ментально класифікується, як «окремий» процес. Ось чому ці терміни зазвичай використовуються окремо в цеховій практиці.

Притирання і шліфування з використанням наждачний папіру є підмножинами шліфування.

Суперфінішування ред.

Процес оздоблювальної обробки за допомогою спеціальної головки з абразивними брусами, яким надається складний рух відносно поверхні обробки.

Література ред.

  • Бучинський М. Я. та ін. Шліфування емальованих деталей. — Харків : НТМТ, 2012. — 133 с.
  • Кучер М. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1969. — 719 с.
  • Лурье Г. Б., Комиссаржевская В. Н. Шлифовальные станки и их наладка. — М. : Высш. школа, 1972. — 416 с.
  • Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. — ISBN 966-7804-90-9
  • Тепенкичиев В. К., Краениченко А. В., Тихонов А. А., Колев Н. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1970. — 464 с.

Посилання ред.