Антон Цайлінґер (20 травня 1945, Рід-ім-Іннкрайс, Австрія) — австрійський квантовий фізик, дослідник фундаментальних аспектів та застосувань квантової телепортації. Професор Віденського університету.

Антон Цайлінґер
Anton Zeilinger
Godany zeilinger2011 2452 blackboard.jpg
Народився 20 травня 1945(1945-05-20) (77 років)
Рід-ім-Іннкрайс, Австрія
Країна Австрія Австрія
Діяльність фізик, квантовий фізик, викладач університету, письменник-документаліст
Alma mater Віденський університет
Галузь фізика
Заклад Віденський університет
Науковий керівник Гельмут Раухd
Аспіранти, докторанти Pan Jianweid і Christoph Simond
Членство Леопольдина, Австрійська академія наук, Французька академія наук, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanitiesd, Європейська академія наук і мистецтв, Національна академія наук США, Сербська академія наук і мистецтв, Європейська академія[1] і KaV Marco-Danubia Wiend
Відомий завдяки: Квантова телепортація
Експериментальна перевірка нерівностей Белла
Стан Ґрінбергера — Хорна — Цайлінґера
Нагороди Премія Вольфа (2010)
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України

CMNS: Антон Цайлінґер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Навчався у Віденському університеті, у якому також здобув докторський ступінь під науковим керівництвом Гельмута Рауха. В 1979 габілітувався в Технічному університеті Відня. Займав тимчасові наукові посади в Массачусетському технологічному інституті, Гумбольдтському університеті Берліна, Оксфордському університеті та Колеж де Франс.

1990 року став ординарним професором Інсбрукського університету і головою Інституту експериментальної фізики. Від 1999 призначений професором Віденського університету, де був також деканом фізичного факультету від 2006 до 2009.

Член Австрійської академії наук, а від 1 липня 2013 року її президент.

Наукова роботаРедагувати

Антон Цайлінґер відомий передовсім своїми експериментами з квантової телепортації. Займається також застосуваннями квантової фізики, зокрема квантовою інформацією.

Початково Цайлінґер займався нейтронною інтерферометрією. Йому вдався експериментальний доказ зміни знаку частинки зі спіном 1/2. Цей ефект важливий для багатьох протоколів квантової інформації. Антон Цейлінґер продемонстрував квантовомеханічну інтерференцію на великих молекулах фулерену.

ВизнанняРедагувати

Астероїд 48481 названий на честь Цайлінґера.

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.ae-info.org/ae/User/Zeilinger_Anton
  2. Mitgliederverzeichnis. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 20 лютого 2018. 
  3. Deutsche Akademie der Naturforscher Leopoldina wählt 21 neue Mitglieder - Neuwahlen 1. Halbjahr 2005 (14.04.2005). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 20 лютого 2018. 
  4. Троє іноземних вчених з двадцяти претендентів стали членами НАН Білорусі. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018. 
  5. Zeilinger Anton | TWAS. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018. 
  6. Постанова Президії РАН «Про розгляд питання про присудження наукового ступеня доктора honoris causa іноземному вченому Антонові Цайлінгер (Австрія) (представлення Відділення фізичних наук)». ras.ru. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 2016-6-18. 
  7. Президія НАН України присудила нагороди, премії та грамоти кращим науковцям. www.nas.gov.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2021. 

ПосиланняРедагувати