Антоніу де Андраде (порт. António de Andrade; 1580—1634) — португальський єзуїтський священик і мандрівник.[6] У 1596 році вступив до Товариства Ісуса[6]. З 1600 до своєї смерті в 1634 році займався місіонерською діяльністю в Індії.[6] Андраде був першим відомим європейцем, який перетнув Гімалаї та досяг Тибету, заснувавши першу католицьку місію на тибетській землі.

Антоніу де Андраде
порт. António de Andrade
Народився1580[3][1][…]
Олейруш
Помер19 березня 1634(1634-03-19)[1][2]
Храми і монастирі Гоа, Португальське королівство, Іберійська унія
Країна Португальське королівство
Діяльністькатолицький священник, місіонер, мандрівник-дослідник, чернець
Знання мовпольська[1] і португальська[5]
Конфесіякатолицька церква

Біографія

ред.

Антоніу де Андраде народився в Олейруші (Португалія).[6] У 1600 році він відправився в Гоа, столицю Португальської Індії, де продовжив навчання і був висвячений на священика. Він був одним із єзуїтів при дворі імператора Великих Моголів Джахангіра та очолив єзуїтську місію в Агрі. У 1624 році він покинув Агру і попрямував до Делі, де разом із братом-єзуїтом Мануелем Маркесом приєднався до групи індуїстських паломників, які прямували до храму Бадрінатх, що в північній частині сучасного індійського штату Уттаракханд. Долаючи неймовірні труднощі під час подорожі, вони перетнули перевал Мана[en] до Тибету, ставши першими європейцями, які це зробили.[7]

Андраде, люб'язно прийнятий у Тибеті сувереном королівства Ґуґе[en], у столиці Цапаранг. Менше ніж через місяць виїхав, щоб отримати офіційний дозвіл на місію від отця-провінціала в Гоа та отримати кошти та інших місіонерів, щоб супроводжувати його назад до Цапаранга. Андраде повернувся до Тибету в 1625 році, і до нього приєдналися інші єзуїтські місіонери. Їм вдалося побудувати церкву та навернути багатьох людей завдяки підтримці короля та інших членів королівської родини. Андраде повернувся до Гоа в 1629 році; місія розвалилася незабаром після вторгнення Ладакха в Ґуґе, смерті короля та встановлення ворожого уряду у Цапарангу. Місіонерів переслідували або вигнали, тибетських християн відправили до Ладакха, і до 1640 року місія закрилася.

Андраде став отцем-настоятелем єзуїтської провінції Гоа в 1630 році, покинув цю посаду в 1633 році та відновив ректорство у колегії Св. Павла[en]. У цей період він також був представником інквізиції Гоа. Його отруїли 4 березня 1634 року, але він протримався в агонії, поки не помер 19 березня. Інквізиційне розслідування його смерті показало, що він був убитий незадоволеними єзуїтами в коледжі, можливо, за підтримки могутніх ворогів серед влади Гоа та торговців. Справу зам'яли, і нікого не притягнули до відповідальності за злочин. Пізніші єзуїтські розповіді зображують Андраде як мученика віри, якого вбили через його старанність як чиновника інквізиції. 

Дві докладні розповіді Андраде про Тибет, написані в 1624 і 1626 роках, були опубліковані у Лісабоні в 1626 році, потім перекладені іспанською мовою в Сеговії (Іспанія) в 1628 році і в Кракові (Польща) в тому ж році, а згодом швидко перекладені на всі основні європейські мови; вони мали значний вплив на європейські знання та ставлення до Тибету.

Примітки

ред.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #115590501 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Swartz A. Open Library — 2007.
  5. Чеська національна авторитетна база даних
  6. а б в г   Woods, Joseph Michael (1907 (англ.)). Antonio de Andrada . Catholic Encyclopedia. Т. 1. New York: Robert Appleton Company. {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER7= та |HIDE_PARAMETER6= (довідка)
  7. A. J. R. Russell-Wood (8 липня 1998). The Portuguese Empire, 1415-1808: A World on the Move. JHU Press. с. 90. ISBN 978-0-8018-5955-7.

Посилання

ред.