Антоніо Маура

іспанський державний діяч, адвокат

Антоніо Маура-і-Монтанер (кат. Antoni Maura i Montaner; 2 травня 1853, Пальма, о. Мальорка — 13 грудня 1925, Торрелодонес, поблизу Мадрида) — іспанський державний діяч, адвокат.

Антоніо Маура
ісп. Antonio Maura
Antonio Maura, de Kaulak (cropped) b.jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
5 грудня 1903 — 16 грудня 1904 року
Монарх: Альфонс XIII
Попередник: Раймундо Фернандес Вільяверде
Наступник: Марсело Аскаррага Палмеро
25 січня 1907 — 21 жовтня 1909 року
Попередник: Антоніо Гонсалес де Агілар-і-Корреа
Наступник: Сехізмундо Морет
22 березня — 9 листопада 1918 року
Попередник: Мануель Гарсія Прієто
Наступник: Мануель Гарсія Прієто
15 квітня — 20 липня 1919 року
Попередник: Альваро де Фігероа-і-Торрес
Наступник: Хоакін Санчес де Тока Кальво
14 серпня 1921 — 8 березня 1922 року
Попередник: Мануель Альєндесаласар
Наступник: Хосе Санчес-Герра
 
Партія: Liberal-Conservative Partyd і Ліберальна партіяd
Освіта: Мадридський університет Комплутенсе
Ім'я при народжені: ісп. Antonio Maura Montaner
Народження: 2 травня 1853(1853-05-02)[1][2][…] або 1853[4][5][6]
Пальма[7]
Смерть: 13 грудня 1925(1925-12-13)[1][2] або 1925[4][5][6]
Торрелодонес, Мадрид, Іспанія
Похований:
Громадянство: Іспанія[4]
Батько: Bartolomé Maura y Gelabertd
Мати: Margarita Montaner Llampayesd
У шлюбі з: Constancia Gamazod
Діти: Gabriel Maura Gamazod, Miguel Maurad, Honorio Maura Gamazod, Constancia Maura Gamazod, Susana Maura Gamazod і José María Maura Gamazod[9]
Автограф: Firma de Antonio Maura.svg
Нагороди:
Grand Cross of the Order of the Tower and Sword Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Кар'єраРедагувати

1881 року був обраний депутатом кортесів від Ліберальної партії, втім 1901 перейшов до Консервативної партії та згодом став її лідером. У 18921895 роках обіймав посаду міністра колоній, 1897 року — міністра юстиції, 1903 — міністра внутрішніх справ. У 1903–04, 1907—1909, 1918, 1919, 1921–22 роках очолював уряд.

Прагнучи зупинити за допомогою політичних маневрів зростання революційного робітничого руху, заснував у 1902 році Інститут соціальних реформ. У 1909 році придушив повстання в Барселоні (відоме як «Трагічний тиждень»). Виступив проти затвердження в Іспанії диктатури Мігеля Прімо де Рівери в 1923 році, оскільки залишався прихильником конституційної монархії.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати