Антоній Ольшевський
Антоній Ольшевський (пол. Antoni Olszewski; 1879, Санкт-Петербург[a] — грудень 1942, Пусткув) — польський інженер, міністр промисловості й торгівлі, дипломат.
| Антоній Ольшевський Antoni Olszewski | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 13 грудня 1919 — 9 червня 1920 | ||
| Попередник: | Ігнацій Щеньовський | |
| Наступник: | Веслав Хшановський | |
| ||
| 1921 — 1922 | ||
| Наступник: | Едвард Кунце | |
| Народження: |
1879 Санкт-Петербург, Російська імперія | |
| Смерть: |
грудень 1942 Пусткув, Польська Республіка під окупацією Третього Рейху | |
| Поховання: | Повонзківський цвинтар | |
| Країна: | Республіка Польща | |
| Освіта: | Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут | |
| Нагороди: | 
| |
Біографія ред.
Народився в родині польської інтелігенції. Закінчив Петербурзький технологічний інститут[1]. Під час навчання був членом молодіжної організації «Zet», пізніше членом Національної Ліги. Перед Першою світовою війною став членом Ради Товариства техніків (з 1913 року член так званого Інформаційного представництва з перевірки кваліфікації кандидатів у члени Асоціації)[2]. 1914 року ненадовго був ув'язнений у Варшавській цитаделі. З 1918 року член правління Головного комітету порятунку.
Міністр промисловості та торгівлі в уряді Леопольда Скульського (13 грудня 1919 р. – 9 червня 1920 р.) й голова цього міністерства в першому уряді Владислава Грабського (з 23 червня 1920 р. до 26 червня 1920 р., коли було призначено міністром Вєслава Хшановського).
У 1921–1922 рр. стає президентом польських делегацій у Змішаному комітеті з реевакуації та Спеціальному змішаному комітеті, який було створено в Москві згідно зі статтями XII, XIV і на підставі Ризького договору в ранзі надзвичайного посланника і повноважного міністра. Був експертом із питань компенсації та міжнародного стягнення боргів. У 1932–1939 рр. очолював варшавську делегацію Союзу польської гірничо-металургійної промисловості. Член правління Центрального товариства польської промисловості «Lewiatan» (1932)[3].
Ініціатор створення на початку листопада 1939 р. конспіративної комісії[b] для документування втрат, яких зазнала Польська держава внаслідок воєнних дій. Комітет влаштовував збори на квартирі Ольшевського[c], за адресою: вул. Шуха 8/12. Згодом, на початку 1941 року, ця комісія увійшла до секретного відділу ліквідації наслідків війни (під керівництвом Ольшевського) у складі Урядової польської делегації та надсилала до Лондону всі задокументовані повідомлення про руйнування та пограбування окупантів на польських територіях.
1942 р. поїхав до Кракова, щоб спробувати визволити заарештованого німцями брата; внаслідок цього сам був заарештований і ув'язнений в Пусткові біля Дембиці, де й помер. Був похований на Повонзківському цвинтарі (квартал 50-1-15,16)[d].
-
Могила Антонія Ольшевського до реставрації -
![Могила Антонія Ольшевського після реставрації[d]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b3/Gr%C3%B3b_Antoniego_Olszewskiego_po_renowacji.jpg/240px-Gr%C3%B3b_Antoniego_Olszewskiego_po_renowacji.jpg)
Могила Антонія Ольшевського після реставрації[d]
![Могила Антонія Ольшевського після реставрації[d]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Gr%C3%B3b_Antoniego_Olszewskiego_po_renowacji.jpg)
Нагороди ред.
- Командорський хрест із зіркою Ордену Відродження Польщі (7 листопада 1925)[5]
Примітки ред.
- ↑ Він був сином представника компанії «Lilpop, Rau i Loewenstein» у Петербурзі.
- ↑ Відділ культури в цьому комітеті очолював професор Станіслав Лоренц, який до війни був директором Національного музею у Варшаві; Ольшевський доручив відділ писемності та церковних справ професору Вацлаву Борови, а тему промисловості та фінансів – колишньому міністру фінансів Чеславу Кларнеру.
- ↑ На Великдень 1940 року Ольшевський організував Свячене, на яке запросив понад двадцять членів і співробітників цієї комісії; однак взаємне викриття цих людей не призвело до краху секретної структури комісії
- ↑ а б 2022 року Фундація Stare Powązki у співпраці з Канцелярією Прем’єр-міністра реалізувала проєкт, який полягав у реставрації та консервації надгробків міністрів ІІ Речі Посполитої; у рамках цього завдання було також відреставровано могилу Антонія Ольшевського[4]
Посилання ред.
- ↑ Księga pamiątkowa inżynierów technologów Polaków wychowańców Instytutu Technologicznego w Petersburgu: (w rocznicę stulecia uczelni), Warszawa, 1933, s. 94
- ↑ «Przegląd Techniczny» nr 21/LII z 20 maja 1914, Warszawa, s. 274
- ↑ «Przegląd Gospodarczy», 1932, z. 11, s. 429.
- ↑ Trwają prace konserwatorskie przy nagrobkach Ministrów II RP – Fundacja Stare Powązki (пол.). Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ M.P. z 1925 r. nr 262, poz. 1081 «За видатні заслуги у сфері реевакуації польського майна з Росії».
Література ред.
- Polski słownik biograficzny, tom XXIV.
- Jacek Majchrowski (red.): Kto był kim w II Rzeczypospolitej, Warszawa 1994.
Зовнішні посилання ред.
- Publikacje Antoniego Olszewskiego w bibliotece Polona